33-й, свідчення очевидців (фільм)

33-й, свідчення очевидців — документальний фільм 1989 року, присвячений Голодомору 1932—1933 років. Знятий режисером Миколою Локтіоновим-Стезенко на Українській студії хронікально-документальних фільмів. Фільм став першою в Україні кінострічкою, присвяченою тематиці Голодомору.

33-й, свідчення очевидців
Жанр	документальний, кінохроніка
Режисер	Микола Локтіонов-Стезенко
Оператор	В. Гришков
Кінокомпанія	Українська студія хронікально-документальних фільмів
Тривалість	00:37:42[1]
Рік	1989

Історія створення

Зйомки фільму почалися у 1987 році й закінчилися у 1989 році. Оскільки архівні матеріали і кінохроніка були малодоступними автори фільму звернулися через пресу до свідків Голодомору і їхні історії покладені в основу стрічки. Прихильники Сталіна намагалися авторам перешкоджати у створенні фільму. Тривалий час стрічка лишалася майже забутою^[2][3][4], за часів незалежності її показали по телебаченню лише один раз^[2]. У 2005 році, коли питання Голодомору-геноциду почало набувати популярності на державному рівні, фільм «33-й, свідчення очевидців» перезняли з використанням кінохроніки з версії 1989 року та спогадів самого Миколи Локтіонова-Стезенка^[4].

На своєму ювілейному вечорі у Будинку кіно 16 лютого 2009 року, Локтіонов-Стезенко назвав фільм свідченням його особистої трагедії: від голоду 1932—33 років померли його батьки.

За фільм «33-й, свідчення очевидців» Микола Локтіонов-Стезенко нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня^[5]

Сюжет

Фільм оповідає про часи Голодомору-геноциду в Україні та на Кубані.