Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Пижмиця пахуча
вид комах З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Пижмиця пахуча[1] або вусач мускусний[2] (Aromia moschata (Linnaeus, 1758)) — вид жуків з родини Скрипунових.
_1.jpg)
Remove ads
Етимологія назви
Науковий латинізований видовий епітет «moschata» походить від давньогрецького «μόσχος» — «мускус». Український епітет «пахуча» є традиційною назвою, утворений від «пахнути», що пов'язано із пахучими захисними виділеннями імаґо із запахом мускусу[1]. У літературних джерелах можна знайти й інші вернакулярні назви: козак пахущик[3]; табачник, пахущик вербовий[4]; козак пахущик, верб'янка, козулька пижм'ячка, пахущик вербовий[5]; пижмак пахущий, козак пахущик, козулька пижм'ячка, пахущик вербовий[6]; вусач пижмовий вербовий[7]; вусач мускусний[8][9].
Назва «вусач мускусний» є росіянізмом, що у другій половині ХХ століття замістила питомо українські[1]. Іринарх Щоголів[5] вказував на суттєві відмінності між українськими і російськими назвами виду, зокрема зазначивши російські назви: «рос. Мускусникъ, Мускусный усачъ». Заміщення українських назв російськими відбулось через внесення виду до ІІ[10], ІІІ[11] і IV[2] видань Червоної книги України саме під російською назвою «Вусач мускусний»[1]. Вживання назви «вусач мускусний» є небажаним в українській номенклатурі, на заміну якого було запропоновану сучасну адаптацію низки традиційних українських назв — «Пижмиця пахуча»[1].
Remove ads
Морфологія
Імаго
Тіло велике (13-40 мм), помірно широке, з металічним блиском синього, зеленого, бронзового або комбінованого, з попередніх кольорів, забарвлення. У самців вусики довші за тіло, а у самок — коротші; їх 1-й членик на вершині з гострим виступом, 4-9-й членики з витягнутими зовнішніми кутами. Передньоспинка ледь поперечна, позаду вершини і перед основою перетягнута, з горбом посередині бічного краю, на диску з низкою горбистих виступів. Задні стегна помірно потовщені, заходять за вершину надкрил.
Личинка
Личинки сіруватого кольору з короткими щетинками. Середній шов голови виразний. Зчленований отвір вусиків широко відкритий. З кожної сторони голови є по одному вічку. Ноги довгі (4 членики і кігтик). Мозолі черевця в борозенках.
Remove ads
Життєвий цикл
Личинки заселяють живу деревину різних видів верби, що дає можливість поширюватись в міських екосистемах. Перед заляльковуванням вони прогризають плоский хід в лубі й вгризаються в деревину, створюючи лялечкову камеру з двома вужчими ходами — вверх і вниз. Розвиток триває 2-4 роки.
Екологія
У 2023-му[12] році було здійснено консолідований аналіз знахідок Пижмиці пахучої в Україні і біо-кліматичне моделювання придатності середовищ існування. Результати показали широке поширення виду в Україні, переважно в межах лісової і лісостепової зон, а степовій зоні і у Карпатах Пижмиця пахуча є рідкісною. Кліматичні умови та рослинність у степу і Карпатах здебільшого непридатні для існування виду, тому вид тут поширений дуже нерівномірно і локально. Моделювання продемонструвало, що найбільш придатною для Пижмиці пахучої є північні й центральні регіони України[12].
Пижмиця пахуча є звичайним у природних і вторинних вербових лісах уздовж усіх типів прісноводних водойм, включно з річками, озерами, болотами, штучними ставками та водосховищами. Також A. moschata часто трапляється у великих містах, де для озеленення використовують десятки видів верб[12]. Це пов'язано з тим, що личинки виду розвиваються у деревині верб.
Чисельність популяції Пижмиці пахучої оцінюється близько 10 особин на 1 кілометр річкової долини[12].
Remove ads
Поширення
Хорологічно Пижмиця пахуча входить до групи транспалеарктичних видів у палеарктичному зоогеографічному комплексі, населяючи Північну Євразію від Атлантичного на заході і до Тихого на сході океанів[13].
В Україні Пижмиця пахуча є звичайним, подекуди — масовим видом, розповсюдженим по усій території країни[14][15]. Вид тяжіє до річкових заплав вкритих вербовими лісами[12], також трапляється на поліських болотах вкритих вербовими чагарниками (верби попеляста, вушката, козяча та ін.), а у Карапатх підіймається до висоти 800-1000 м на північно-західному макросхилі і до 500-700 м — на північно-східному макросхилі[15][16].
,_male.jpg)
Remove ads
Природоохоронний статус
Пижмиця пахуча занесена до II (1992 р.), III (2009 р.), IV (2021 р.) виданнів Червоної книги України[17]. При цьому на глобальному рівні вид не потребує охорони і у переліках Міжнародного союзу охорони природи зазначений у категорії LC — «найменша загроза»[18].
Включення Пижмиці пахучої до ІІ видання Червоної книги України відбулось зусиллями Івана Загайкевича, який окрім всього також був автором нарису виду[10]. Мотивацією для включення цього виду була опублікована його нотатка про охорону Скрипунових 1960-го року, де він з-поміж іншого зазначав: «...ряд видів звертає на себе увагу завдяки красивому вигляду, великим розмірам, забарвленню, малюнку, цікавим пристосуванням... Такі види, якщо вони не завдають відчутливих пошкоджень господарству, повинні охоронятися з характеринми для них біотопами.»[19].
Remove ads
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads