Рене Луїш Дефонтен

Рене́ Луї́ш Дефонте́н (фр. René Louiche Desfontaines; 14 лютого 1750, село Фоссе, Бретань — 16 листопада 1833, Париж) — французький ботанік^[2], президент Французької академії наук (1804—1805), довший час директор саду «Jardin des Plantes».

Рене Луїш Дефонтен
фр. René Louiche Desfontaines
Народився	14 лютого 1750(1750-02-14) Трамбле, Бретань
Помер	16 листопада 1833(1833-11-16) (83 роки) Париж
Поховання	цвинтар Монпарнас
Країна	Франція
Діяльність	ботанік, птеридолог, бріолог, орнітолог, викладач університету, міколог
Галузь	ботаніка, мікологія
Заклад	Національний музей природознавства
Посада	director of the Muséum National d'Histoire Naturelled і president of the French Academy of Sciencesd
Науковий керівник	Бернар де Жюссьє
Відомі учні	Victor Jacquemontd Auguste Pléed
Членство	Лондонське королівське товариство Французька академія наук Паризька медична академія Прусська академія наук
Нагороди	орден Почесного легіону іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (6 червня 1833)
Рене Луїш Дефонтен у Вікісховищі

Біографія

Народився 14 лютого 1750 року в околицях комуни Трамбле французького регіону Бретань. Починав навчання із занять по медицині Рене Дефонтен вивчав згодом природознавство під керівництвом академіка та ботаніка Бернара де Жюссьє.

У 1783 році був обраний академіком Французької академії наук.

Два роки працював у Алжирі та Тунісі, де зібрав численні гербарії.

У 1786 у став професором ботаніки в саду «Jardin des Plantes», де змінив на кафедрі ботаніки професора Луї Гійома Ле Монньє (1717—1799, очолював її з 1759 року) і який підтримав експедицію Дефонтена у Північну Африку.

У 1833 році був обраний академіком Лондонського королівського товариства (Англійської академії наук).

У період Французької революції Дефонтен докладав усіх зусиль, щоб врятувати від загибелі таких ботаніків, як Луї Рамон де Карбонньєр (1755—1827; в 1794 році провів 7 місяців у в'язниці, очікуючи страти на гільйотині) та Шарль Луї Леритьє де Брютель (1746—1800).

Директор Музею природознавства, у 1804—1805 роках був обраний президентом Французької академії наук один із засновників Інституту Франції. Був також академіком Національної академії медичних наук (фр. Académie nationale de médecine) заснованої у 1820 році.

Іноземний член Лондонського королівського товариства

До кінця життя Дефонтен осліп і, відвідуючи оранжерею Музею, впізнавав улюблені рослини навпомацки.

Помер 16 листопада 1833 року у Парижі.

Наукова діяльність

«​​Елементарний курс» Дефонтена (Cours élémentaire;1796) мав велику популярність, збирав до 500—600 слухачів.

Дефонтен вперше представив органографію та фізіологію рослин як необхідні частини ботаніки.

Його найбільша робота «Flora Atlantica» була створена за матеріалами наукових досліджень, проведених в Алжирі та Тунісі, звідки він привіз дуже велику колекцію рослин. У цій ботанічній монографії була досліджена велика частина Північної Африки від узбережжя до Атлаських гір. Робота була опублікована у двох томах в 1798—1799 роках і містила описи 1520 видів та понад 300 родів рослин.

Пам'ять

На честь Дефонтена іспанські ботаніки Іполіто Руїс Лопес та Хосе Павон назвали рід дводольних рослин Desfontainia (1794) родини Desfontainiaceae^[3] (іноді рід поміщають в родину Loganiaceae або Columelliaceae).

Основні праці

• Cours élémentaire, 1796
• Flora atlantica: sive historia plantarum quae in Atlante, agro tunetano et algeriensi crescunt (в 2 томах), 1798—1799
• Tableau de l'École de Botanique du Muséum d'Histoire Naturelle, 1804
• Choix de plantes du Corollaire des instituts de Tournefort, 1808
• Histoire des arbres et arbrisseaux qui peuvent être cultivés en…, 1809
• Catalogus plantanum horti regii Parisiensis, 1829
• Voyages dans les régences de Tunis et d'Alger (совместно с фр. Jean André Peyssonnel^[fr]), 1838