Libocedrus bidwillii

Libocedrus bidwillii

Охоронний статус
Близький до загрозливого (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Голонасінні (Gymnosperms)
Відділ:	Хвойні (Pinophyta)
Клас:	Хвойні (Pinopsida)
Порядок:	Соснові (Pinales)
Родина:	Кипарисові (Cupressaceae)
Рід:	Libocedrus
Вид:	L. bidwillii
Біноміальна назва
*Libocedrus bidwillii* Hook.f. 1864

Поширення, екологія

Країни проживання: Нова Зеландія (Північний о-в, Південний о-в). Росте на висотах від 250 до 1850 м над рівнем моря, в сирих гірсько-субальпійських вічнозелених змішаних тропічних лісах, росте разом з Dacrydium cupressinum (на більш низьких висотах), Halocarpus biformis, Phyllocladus trichomanoides var. alpinus, Podocarpus cunninghamii. Частими покритонасінними є Metrosideros umbellata, Nothofagus solandri, Quintinia acutifolia і Weinmannia racemosa. L. bidwillii є хорошим прикладом долгоживучих хвойних (макс. 800–1000 років). Ґрунт має високий вміст органічних речовин. Клімат надвологий, з великою кількістю опадів і частими туманами, літо коротке і прохолодне.

Remove ads

Морфологія

Дерево до 21 м у висоту і 100 см діаметра з голим стовбуром з від пірамідальної до конічної формою кроною важких, майже горизонтально розлогих гілок. Кора паперова, лущиться вузькими, тонкими смужками. Дорослих дерев листки майже рівні, близько 2 мм завдовжки, трикутні, гострі. Є окремі чоловічі та жіночі шишки, які ростуть на одному дереві. Пилкові шишки 7–11 мм завдовжки, ростуть поодинці на кінцях коротких гілочок. Шишки яйцеподібні, завдовжки близько 7–8 мм, і складаються з чотирьох деревних лусок.

Remove ads

Використання

Червонувата деревина цього виду не надто цінна, оскільки легко розщеплюється. Як декоративне дерево посаджене більш часто, ніж Libocedrus plumosa, вид рівнин Нової Зеландії, але як і раніше обмежується дендраріями та іншими колекціями дерев у великих садах.

Загрози та охорона

Історичне обезлісення імовірно мало негативний вплив на області розміщення цього виду. Майже всі природні 'старовікові' деревостої тепер захищені. Багато з них зустрічаються в гірських лісах.

Посилання