Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Merom
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Merom – кодове ім'я ядра різноманітних мікропроцесорів компанії Intel, що випускалися під брендами Core 2 Duo, Core 2 Solo, Pentium Dual-Core та Celeron з 2006 по 2009 рік. Це був перший мобільний процесор, заснований на мікроархітектурі Core[1]. Він замінив собою удосконалену архітектуру P6 ядра Yonah, що раніше застосовувалася у процесорах Pentium M. Merom має код продукта 80537, яким також позначаються процесори із ядрами Merom-2M та Merom-L, що є дуже схожими, але мають менший за розміром кеш L2. Merom-L мав лише одне ядро і відмінний ідентифікатор моделі (CPUID). Версія Merom для настільних комп'ютерів має кодове ім'я Conroe, версія для серверів – Woodcrest. В подальшому, Merom був замінений ядром Penryn.
Ядра Merom мали площу кристалу 143 мм2 і складалися із 291 мільйону транзисторів.[2][3][4]
"Merom" на івриті означає деякий вищий ступінь буття або рівень небес. Зокрема, "BaMerom" можна перекласти як "на небесах" (також див. Список кодових імен продукції Intel). Таке ім'я процесору дала команда Intel з міста Хайфи, Ізраїль, яка його спроектувала.
Remove ads
Опис
Процесори на ядрі Merom
Remove ads
Різновиди
Узагальнити
Перспектива
Merom
Merom є першою мобільною версією процесора Core 2. Офіційно він був випущений 27 липня 2006 року, але його негласне постачання виробникам комп'ютерів розпочалося ще з середини липня, так само як і Conroe.[5][6] Merom став основною лінійкою мобільних процесорів Intel і за своєю функціональністю був аналогічним до Conroe, але з акцентом на знижене енергоспоживання для збільшення тривалості роботи ноутбуків від батареї. Merom став першим мобільним процесором Intel який підтримував архітектуру Intel 64. Тести виявили, що у порівнянні з Core Duo на ядрі Yonah, процесор Core 2 Duo на ядрі Merom мав трохи більшу продуктивність в задачах пов'язаних із 3D рендерингом та кодуванням мультимедійних даних,[7] і при цьому він забезпечував таку саму тривалість роботи від батареї. При цьому, виходячи з офіційно заявленого рівня TDP, максимальна потужність енергоспоживання у процесорів на ядрі Merom є дещо більшою ніж у ядер Yonah із аналогічними характеристиками.[1]
Перша версія Merom була від самого початку сумісною із обчислювальною платформою Napa (Centrino) для Core Duo, потребуючи не більше ніж оновлення BIOS на материнській платі.[8] Вона мала схожий тепловий пакет у 34 Вт і таку саму швидкість шини FSB – 667 MT/с.[9] Ядро Merom має 4 МіБ кешу L2, половину якого було відключено у процесорах серії T5xx0. Версія Merom, що від самого початку оснащувалася 2 МіБ кешу L2, мала ім'я Merom-2M і була випущена у перших кварталах 2007 року, як аналог Allendale. Ядро Merom-2M має степінги L2 та M0. Воно також використовувалося у процесорах із наднизькою робочою напругою (ULV[en]-клас процесорів Core 2 Duo).
9 травня 2007 року розпочався випуск другої хвилі процесорів Merom, що мали шину FSB зі швидкістю 800 MT/с і використовували новий роз'єм Socket P.[10] Вони є частиною платформи Santa Rosa.[8] Крім того, в той день були також випущені версії процесорів із низькою робочою напругою.
Merom XE
На ядрі Merom XE виготовлялися процесори під брендом Core 2 Extreme Mobile, призначені до застосування у мобільних комп'ютерах. Їх було випущено у вигляді двох моделей X7900 та X7800 із частотою шини FSB 533 MT/с.
Модель X7800 представлена 16 липня 2007 року.[11] Цей процесор працює на тактовій частоті 2,6 ГГц, а його тепловий пакет становить 44 Вт. Для роботи він потребує нової платформи Intel Centrino Santa Rosa. На момент виходу вартість X7800 становила $851 для OEM постачальників.
Модель X7900 із частотою 2,8 ГГц було представлено 22 серпня 2007 року. Цей процесор використовувався у найбільш потужних конфігураціях комп'ютерів iMac, що були випущені 7 серпня 2007 року.
Merom-2M
Мобільну версію процесора Allendale для настільних ПК часто називають Merom-2M, щоб підкреслити зменшений розмір кешу L2 (2 МіБ). Деякі процесори моделей T5xxx і T7xxx виготовлялися як із ядром Merom так і Merom-2M. Відокремити їх можливо тільки за допомогою номерів степінгу. Процесори Merom-2M випускалися під брендами Core 2 Duo, Pentium Dual-Core та Celeron M.
Merom-L
Процесор Merom-L базується на тій самій моделі, що і Conroe-L, але застосовується у мобільних системах із сокетами Socket M та Socket P під брендами Celeron (серія 5xx) та Core 2 Solo (серія U2xxx). У деяких з них можуть використовуватися звичайні чипи Merom та Merom-2M із одним вимкненим ядром, що помітно їх відрізняє від справжніх ядер Merom-L, які мають лише 1 МіБ кешу L2 і єдине ядро. Їх CPUID – сімейство 6 модель 23 (10661h), що є проміжним значенням між Merom та Penryn.
Перші процесори Core 2 Solo випущені у 3 кварталі 2007 року. Вони були представлені моделями U2100[4] та U2200, що працювали на тактових частотах 1,06 та 1,2 ГГц, відповідно. Обидва мали шину FSB із частотою 533 MT/с і відносилися до процесорів Intel класу ULV[en], вимагаючи для роботи лише 5 Вт. Як і решта процесорів лінійки Core 2, вони були здатні працювати із 64-бітними інструкціями. В них передбачено роботу у першу чергу на платформі Napa, оскільки їх сумісність із більш новою платформою Santa Rosa викликає занепокоєння через потенційні проблеми із енергоспоживанням.
Remove ads
Див. також
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads