Процюк Віталій Романович

Віта́лій Рома́нович Процю́к (27 січня 1994(1994-01-27) , Синютки, Хмельницька область  — 18 грудня 2022(2022-12-18) , Золотарівка, Луганська область ) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, який загинув під час вторгнення Росії в Україну.

Віталій Процюк Процюк Віталій Романович
Старший солдат
Віталій Процюк у березні 2022 року
Загальна інформація
Народження	27 січня 1994(1994-01-27)  Синютки, Білогірський район, Хмельницька область, Україна
Смерть	18 грудня 2022(2022-12-18)[1][2] (28 років)  Золотарівка, Лисичанська міська територіальна громада, Сєвєродонецький район, Луганська область, Україна  (вогнепальна рана )
Поховання	Синютки
Alma Mater	Тернопільський державний економічний університет (2015) і Тернопільський державний економічний університет (2017)
Псевдо	Артур
Військова служба
Роки служби	24 лютого —18 грудня 2022
Формування	ТрО
Війни / битви	російське вторгнення в Україну (з 2022), Битва за Київ (2022), Битва за Ірпінь і Битва за Бучу
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Процюк.

Біографія

Ранні роки

Віталій Процюк народився 27 січня 1994 року в селі Синютки, Шепетівського району, Хмельницької області.

У 2000 році розпочав навчання в Гулівецькій ЗОШ, потім навчався в Славутському ліцеї.

У 2011 році вступив до Тернопільського національного економічного університету на спеціальність «комп'ютерна інженерія» на бюджетну форму, оскільки мав високі бали на ЗНО. Проте диплом так і не забере з деканату, оскільки ще в процесі навчання вирішив, що ця сфера йому не до душі. У 2015 році закінчив бакалавріат та вступив на магістратуру за спеціальністю «економіка» також до ТНЕУ, закінчив магістратуру у 2017 році.

Деякий час працював консультантом з оформлення тендерів у місті Києві.

Вторгнення Росії в Україну

24 лютого 2022 року пішов добровольцем до лав київської ТрО. Охороняв аеропорт Жуляни, брав участь у боях за Бучу, Ірпінь, потім був учасником звільнення Харківської області від російської армії.

Служив разом з відомим українським активістом Геннадієм Афанасьєвим,^{[3][неавторитетне джерело]} обидва військових загинули в один день.

Потім^[коли?] з ТрО перейшов безпосередньо до лав ЗСУ. Був переведений у Луганську область.

Смерть

Загинув 18 грудня 2022 року поблизу села Золотарівка Луганської області до останнього відбиваючи напад ворога.

Похований 29 грудня 2022 року у рідному селі Синютки.^[4]

Нагороди

Орден «За мужність» III ступеня (31 жовтня 2023 року, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку^[5]