Аналогія (право)
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Аналогія в праві являє собою один із способів подолання прогалин в законодавстві, необхідна для цілей правозастосування.
Зазвичай поняття правової аналогії розуміється в двох сенсах — як аналогія закону і аналогія права:
- Аналогія закону є застосуванням до не врегульованих конкретною нормою правовідносин норм закону, які регламентують подібні відносини. Необхідність застосування даного прийому обумовлена тим, що рішення по будь-якій справі обов'язково має мати правову підставу. Тому в разі відсутності норми, прямо передбачає спірний випадок, потрібно відшукати норму, регулюючу максимально подібні зі спірним відносини.
- Аналогія права — застосування до спірного відношення, яке не врегульоване якоюсь конкретною нормою і на яке не можна поширити дію регулюючої подібні відносини норми, загальних засад (тобто принципів) законодавства. При аналогії права принципи виконують безпосередньо регулюючу функцію і виступають єдиною нормативно-правовою підставою правозастосовного рішення.
Правова аналогія покладає на правозастосувача більшу міру відповідальності перед суспільством, оскільки передбачає більше суб'єктивізму й творчості. При застосування аналогії права створюється нове правило поведінки суб'єктів, яке підлягає застосуванню лише до одного конкретного випадку, який розглядається, а не до всіх аналогічних суспільних відносин.
Межі, суб'єкти та сфера застосування аналогії закону стосуються й аналогії права.
Поняття та умови використання такого засобу заповнення прогалин закону передбачено у ч. 2 ст. 8 Цивільного кодексу України, положення якої допускають застосування аналогії права лише в разі неможливості використання аналогії закону для регулювання цивільних відносин. Зміст аналогії права полягає у визначенні прав та обов'язків сторін правовідносин на основі не конкретних правових норм, а загальних засад і змісту цивільного законодавства, а також вимог добросовісності, розумності і справедливості.