Англо-нормандська мова
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Англо-нормандська мова (franceis, fraunceis або romanz; також пізніше англо-французька мова, фр. Anglo-normand, anglo-français, англ. Anglo-Norman, пізніше Anglo-French) — зникла романська мова, що була рідною для британської еліти, наближеної до англонормандської монархії, а також виступала в ролі основної робочої мови усієї Англії після її завоювання Вільгельмом Завойовником (після 1066 року), розповсюдившись пізніше також і в Ірландії (особливо в околицях Дубліна). Як рідна мова вищих шарів суспільства англо-нормандська починає швидко згасати вже з другої половини XII століття, однак як робоча мова ділового листування й адміністративно-торгових реєстрів вона широко використовується до кінця XV століття й отримує назву англо-французької мови. Через відносну нечисленність своїх носіїв в Англії (не більше 30 тисяч чоловік або близько 2 % населення островів), англо-нормандська мова так і не змогла витіснити місцеві (англосаксонські) діалекти німецького походження, що використовувались в усному мовленні домашнього вжитку середнього й нижчого класів упродовж всього вищезазначеного періоду. Але вона, тим не менше, вчинила на них величезний вплив. За безпосередньої участі англо-нормандської мови склалась сучасна англійська, що збагатилась широкими пластами романської лексики.
Англо-нормандська мова | |
Місце розташування |
Англія Шотландія Уельс Ірландія |
---|---|
Мовна типологія | флективна мова і SVO |
Має відмінки | називний відмінок і непрямий відмінок |
Має граматичний рід | жін.[d] і чол. р.d |
Абетка | латинське письмо |