Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Васи́ль Іва́нович Бе́й (псевдо«Улас», «Титар», «Василенко», «Василенко Улас», «Гулий»; 3 березня 1922, с. Литвинів, нині Підгаєцький район, Тернопільська область — 23 травня 1952,[1] с. Чернихів, Зборівський район, Тернопільська область) — крайовий провідник ОУН ОСУЗ (1947—1949), командир ВО-3 «Лисоня»? (3.08.1947—23.05.1952).
Василь Бей | |
---|---|
Сотник | |
Загальна інформація | |
Народження | 1922 с. Литвинів, нині Підгаєцький район, Тернопільська область |
Смерть | 1952 с. Чернихів, Зборівський район, Тернопільська область |
Alma Mater | Бережанська гімназія |
Псевдо | «Улас», «Титар», «Василенко», «Василенко Улас» |
Військова служба | |
Приналежність | Українська держава (1941) |
Вид ЗС | УПА |
Командування | |
крайовий провідник ОУН ОСУЗ (1947—1949), командир ВО-3 «Лисоня»? (3.08.1947—23.05.1952) | |
Нагороди та відзнаки | |
Народився 3 березня 1922 року в селі Литвинів (нині Підгаєцький район Тернопільської області, Україна).
Закінчив Бережанську гімназію, де наприкінці 1930-их став членом «Юнацтва ОУН». У 1939—1941 — студент медичного факультету Львівського університету.
За німецької окупації очолював «Юнацтво» Організації Українських Націоналістів Підгаєцького повіту, Бережанської округи і Тернопільської області. У 1941 році навчається в підстаршинській школі ОУН у Поморянах. У 1941, коли проводив вишкіл підстаршинської школи у Поморянах, був арештований гестапо, однак через 2 тижні йому вдалося втекти.
Із розформуванням «Юнацтва» (літо 1944 р.) Василь Бей перейшов до Тернопільського обласного проводу ОУН. Він був референтом пропаганди Тернопільщини[2]. На початку квітня 1945 р. проводив на Підгаєччині вишкіл пропагандистів.
У квітні 1945 р. «Улас» був призначений окружним провідником ОУН Чортківщини. На цьому посту перебував дуже коротко — Чортківську округу об'єднали з Бережанською, і В. Бея («Улас», «Вадим», «Євшан») призначили крайовим референтом пропаганди ОУН Подільського краю.
У підпіллі Подільського краю в різний час використовував псевдоніми «Бескид», «Молдаван», «Ткач», «ДД», «111», «112», «303», «7266». На той час крайовим провідником ОУН Подільського краю був Іван Шанайда «Данило». Галина Дидик залишила такий опис Василя Бея: «Низького зросту, худий, блондин, очі світлі, лице кругле», Григорій Ґоляш – дещо інший: «Середнього зросту, худий, лице видовжене, лоб високий, ніс нормальний, мова спокійна, характерних прикмет не має». Як крайовий референт пропаганди Василь Бей взимку 1945—1946 рр. перебував у с. Скородинці Чортківського р-ну разом з охоронцями «Лободою», «Морозенком», «Циганом», Стахом Ганкевичем («Трояном») та керівником зв'язку «Чорним». Цю криївку влітку 1946 р. виявили більшовики. Відтак, до весни 1948 р. він перебував у тодішніх Товстенському або північній частині Заліщицького районів[3].
Від 1949 р. був членом крайового проводу ОУНР Подільського краю.
За деякими даними, у 1945—1947 роках крайовий провідник ОУН Подільського краю, у 1947—1949 рр. — провідник ОУН ОСУЗ (на Осередньо-Східних українських землях)[1], від 3 серпня 1947 і до загибелі був командиром ВО-3 «Лисоня» (псевдо «Гулий»).
Заарештований МДБ у 1951 році, посланий назад до підпілля з провокативною метою, однак продовжив боротьбу. Загинув під час бою на хуторі Плосковиця (с. Чернихів) Зборівського району Тернопільської області, застрелившись. У бою загинув також начальник штабу ВО-3 «Лисоня»[1]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.