Цой Віктор Робертович
радянський рок-музикант, автор пісень, поет, художник і актор корейсько-російського походження / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Віктор Цой?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Ві́ктор Ро́бертович Цой (рос. Виктор Робертович Цой; 21 червня 1962, Ленінград, РРФСР, СРСР — 15 серпня 1990, 35-й кілометр траси Р-126 «Слока — Талсі», Тукумський район, Латвія) — перша радянська зірка молодіжної маскультури[10] та один із наймолодших лідерів радянського рок-н-ролу,[11][12] легенда молодіжної культури 80-х років[4][13][14][15] — культовий радянський рок-виконавець 1980-х років,[16][17] художник, поет, засновник і харизматичний лідер гурту «Кино», в якому співав, грав на гітарі, писав музику та тексти. Вважається одним із першопрохідців радянського року. Є автором музичних і художніх творів, у тому числі десяти музичних альбомів у складі «Кино». Своїми музично-мистецькими творами переслідував мету прихильності до молодого покоління та звільнення молодого покоління, що завжди було загальною рушійною силою руху рок-музики. Його творчість пронизана закликами до внутрішнього оновлення. Як і діяльність рок-гуртів його сучасників кінця 70-х — початку 80-х рр., музика Віктора викликала явну неприховану протидію керівництва СРСР.[18] Теми і мотиви лірики його пісень вважалися критичними в радянських рамках інтерпретації. Віктор знявся в декількох кінострічках. Останні 5 років життя малював.[19]
Віктор Робертович Цой | |
---|---|
рос. Виктор Робертович Цой | |
Віктор Цой у 1986 році | |
Основна інформація | |
Дата народження | 21 червня 1962(1962-06-21) |
Місце народження | Ленінград, РРФСР, СРСР |
Дата смерті | 15 серпня 1990(1990-08-15) (28 років) |
Місце смерті | 35-й км траси Р-126 «Слока — Талсі», Тукумський район, Латвія |
Причина смерті | автомобільна аварія[1] |
Поховання | Богословське кладовище[2] |
Роки активності | 1978—1990 |
Громадянство | СРСР |
Національність | російський кореєць |
Професія | поет, автор-виконавець, гітарист, композитор, актор, художник, кочегар |
Освіта | Санкт-Петербурзьке художнє училище імені Миколи Реріхаd |
Співацький голос | баритон |
Інструменти | вокал, гітара, бас-гітара |
Жанр | рок-музика, нова хвиля, пост-панк |
Гурт |
Палата № 6, Ракурс, Гарин и гиперболоиды, Автоматические удовлетворители, Кино |
Співпраця | Маріанна Цой,[3][4][5] Борис Гребенщиков,[6] Юрій Бєлішкін, Олег Толмачов,[7][8][9] Імпресаріо Юрій Айзеншпіс, Джоанна Стінгрей. |
Лейбл | АнТроп (Андрій Тропілло), Яншива Шела, студія МДТ, Big Time, Gold Castle Records, Victor Musical Industries, Studio du Val d'Orge / Off The Track-Volya Production, Мелодія, Studio Metadigital, Петербургська студія грамзапису, Russian Disc, General Records, SNC Records, Moroz Records. |
Батько | Роберт Максимович Цойd |
Мати | Валентина Василівна Цойd |
Діти (1) | Цой Олександр Вікторович |
Автограф | |
Цитати у Вікіцитатах Файли у Вікісховищі |
24 червня 1990 року на головному стадіоні Радянського Союзу «Лужники» із 70 000 глядачів відбувся останній вихід на сцену гурту «Кино», який став наймасштабнішим у кар'єрі Цоя.[18][20]
Загинув у віці 28 років у зеніті слави своєї творчості.[11][21] До трагічної смерті призвела автомобільна катастрофа 15 серпня 1990 року на шосе, що неподалік від Тукумса (Латвія). Досі має безліч відданих шанувальників у країнах колишнього Радянського Союзу. Жоден артист, поет, музикант, окрім Володимира Висоцького, не удостоївся такої високої честі багатомільйонної аудиторії, як Віктор Цой.[18] Вплив гурту «Кино» на радянську музику і загалом на суспільство був величезним — жоден радянський гурт раніше не досягав таких масштабів. Після загибелі музиканта інтерес до його творчості не слабшає.[22][23][24][25]
Оскільки в умовах закритого суспільства масове особливе медіа в офіційній «радянській естраді» розвивалося за законами і принципами радянського суспільства, та носило яскраво виражений ідеологічний характер і мало монополістичний спосіб організації[26] — Віктор Цой був артистом, офіційно не визнаним.[27] З 1981 року був членом Ленінградського рок-клубу, котрий мав монополію на проведення концертів, партійні збори якого вирішували тертя з питань ідеології шляхом поіменного голосування, а тексти пісень повинні були пройти перегляд журі та затвердження ними.[28][29] Тоді це називалося «залітувати тексти». Концерти, організовані клубом, не оплачувалися[28] і у соціалістичній державі, з її владним примусом в сфері економіки, до початку перебудови Віктор був повинен працювати і заробляти на життя на державному підприємстві, в державній установі або санкціонованому державою кооперативі, а не своєю музичною творчістю.
Музичної освіти Віктор не мав.[7] Білети на концерти Цоя перепродавали по 30-40 рублів, його фотографії зберігали як реліквії.[11] За опитуванням читачів «Радянського екрану» став найкращим актором року за роль у фільмі «Голка».[11][30] Вважається одним з найвпливовіших радянських артистів у популярній музиці.