Граматика
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Грама́тика (грец. γραμματική, від γράμμα — «літера», «написання») — термін, що його вживають у двох пов'язаних значеннях: як будова мови і як розділ мовознавства, котрий вивчає граматичну будову мови.
Граматика як будова мови — це характерна для конкретної мови сукупність правил, за якими слова об'єднуються в змістовні фрази і речення, набираючи при цьому залежних від функції в реченні форм, а також правил утворення слів. У граматиці мови виділяють морфологічні одиниці, категорії та форми, синтаксичні одиниці та категорії, а також словотвірні одиниці і способи словотворення. Граматика конкретної мови, на відміну від її лексики, відносно стабільна, однак і вона змінюється з часом під впливом різноманітних чинників за загальними законами розвитку мови.
Граматика як наука про граматичну будову мови вивчає спільні закономірності граматик різних конкретних мов та відмінності між ними. Вона містить в собі два розділи: морфологію та синтаксис. Деякі вчені зараховують до граматики також розділ словотвору, зокрема питання про способи морфологічного словотворення — афіксацію і основоскладання, — що тісно пов'язані зі вченням про частини мови.
Центральними в граматиці є вчення про граматичні значення, граматичні форми і граматичні категорії.