Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Греко-турецька війна 1919—1922 (тур. Türk Kurtuluş Savaşı Batı Cephesi, осман. گرب جابهاسی Garb Cebhesi[7] — Західний фронт, грец. Μικρασιατική Εκστρατεία — Малоазійський похід) велася між Грецією та Турецьким національним рухом під час розділу Османської імперії після Першої світової війни, з травня 1919 до жовтня 1922 року.
Нейтральність цієї статті під сумнівом. (травень 2020) |
Греко-турецька війна 1919—1922 | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Турецька війна за незалежність | |||||||
Грецька піхотна атака біля річці Гедіз під час війни | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Грецьке королівство Сполучене Королівство |
Турецький національний рух РРФСР Італія[4][5][6] | ||||||
Командувачі | |||||||
Леонідас Параскевопулос | Мустафа Кемаль Паша |
Після поразки Османської імперії у Першій світовій війні і підписання Мудросського перемир'я 1918 р. держави-переможиці приступили до розподілу її території в тому числі територій, що були початковим ядром свого часу Османської імперії. Грецьке королівство, як союзниця країн-переможниць, отримала обіцянку, що Східна Фракія (крім Стамбула) і західні райони Малої Азії, де компактно проживало грецьке населення, будуть передані їй.
Греки окупували зону проток, Східну Фракію, кілька районів Анатолії, взяли під свій контроль колишню столицю імперії — Стамбул, а 15 травня 1919 р. грецькі війська за рішенням «Великої четвірки» (Велика Британія, Французька республіка, Королівство Італія, США) висадилися в Ізмірі. Одночасно на Паризькій мирній конференції 1919-20 рр. великі держави почали розробку проекту договору із султанським урядом, що передбачав розділ Османської імперії. Однак національно-визвольний рух, що розгорнувся в Туреччині (Кемалістська революція), перешкоджав реалізації цих задумів.
Не зумівши придушити національно-визвольний рух за допомогою султанського уряду, імперіалістичні держави 16 березня 1920 р. окупували своїми військами Стамбул і слідом за тим зробили відкриту збройну інтервенцію в Анатолію, поклавши її здійснення на Грецьке королівство, якій були за це обіцяні значні османські території.
22 червня 1920 грецька армія виступила з Ізміра і, попри поразки, завдані їй у боях 10 січня та 31 березня 1921 р. військами створеного в квітні 1920 р. в Анкарі Великого національного зібрання Туреччини (ВНЗТ), до літа 1921 просунулася в глиб Анатолії до р. Сакар'я, майже до Анкари.
Турецький народ зумів дати інтервентам рішучу відсіч, протиставив їм свою моральну перевагу, вміле військове керівництво в особі Кемаля Ататюрка, призначеного на пост головнокомандуючого. Особливо сприяло зміцненню положення Туреччини підписання 16 березня 1921 р. договору між Туреччиною та РСФРР «Про дружбу і братерство». В результаті двадцатидвохденної битви при р. Сакар'я (23 серпня — 13 вересня 1921 р.) закінчилася важкою поразкою грецьких військ і їх відступом на захід, до лінії Ескішехір-Афьон-Карахісар.
Поступово стала розпадатися антитурецька коаліція. У жовтні 1921 р. Французька республіка уклала з урядом ВНЗТ мирний договір, припинила збройну боротьбу проти Туреччини й Королівство Італія. Проте ці держави разом з Великою Британією та США продовжували окупацію Стамбула і не бажали задовольнити національні вимоги Туреччини. Користуючись цим і прямою підтримкою з боку Великої Британії, Грецьке королівство не відмовлялася від своїх територіальних претензій, що виключало можливість мирного вирішення конфлікту. В кінці серпня 1922 р. турецькі війська після ретельної підготовки перейшли в генеральний наступ і розбили 30 серпня грецьку армію, взяли 9 вересня Ізмір; а до 18 вересня 1922 р. греки відступили з Анатолії.
Підписаний Лозаннський мирний договір 1923 року завершив греко-турецькі війни, призвів до переходу Стамбула і Східної Фракії до Туреччини та закріпив міжнародно-правове визнання незалежності Туреччини. Країни Антанти відмовились від претензій на фракійську територію.
Із Туреччини примусово було виселено близько півтора мільйона греків в обмін на виселення (також примусове) 600 000 мусульман із Греції. Втрати повністю розгромленої грецької армії перевищили 40 тис. убитих і 50 тис. поранених. Загинули також десятки тисяч мирних жителів. Матеріальні втрати взагалі не піддавалися обліку. Все це дозволило грекам назвати події осені 1922 року Малоазійською катастрофою.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.