Loading AI tools
український історик З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Дени́с Іва́нович Зубри́цький (1777, с. Батятичі, нині Львівського району Львівської області — 4 січня 1862, Львів) — український історик, етнограф, архівіст. Член-кореспондент Археографічної комісії при Петербурзькій академії наук (1842). Член-кореспондент Петербурзької академії наук (1855).
Денис Іванович Зубрицький | |
---|---|
Портрет Дениса Зубрицького авторства Алоїзія Рейхана | |
Народився | 1777 с. Батятичі, Львівський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Габсбурзька монархія |
Помер | 4 січня 1862 Львів, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія |
Поховання | Личаківський цвинтар[1] |
Місце проживання | Львів |
Діяльність | історик, бібліотекар, архівіст, етнограф |
Галузь | історія |
Заклад | Ставропігійський інститут |
Членство | Краківське наукове товариствоd[2] |
Відомий завдяки: | започаткуванням в Україні розвитку археографії, сфрагістики, геральдики |
Зубрицький Денис Іванович у Вікісховищі |
Народився в 1777 р. у с. Батятичі Жовківської округи в родині посесора. Належав до давньої шляхетної родини гербу Венява, яка походить із Сяноцького повіту[3].
Початкову освіту здобув вдома. у 1790—1795 роках навчався у Львівській гімназії. Саме тут вперше долучився до упорядкування Львівського міського архіву.
Служив дрібним урядовцем магістрату міста Березів. 1809 — став секретарем Перемишльського повітового управління адміністрації Варшавського князівства. 1811—1822 — член Краківської масонської ложі. На початку 1820-х років працював судовим перекладачем з російської мови у Львівському магістраті. 1829—1847 — співпрацівник Ставропігійського інституту у Львові. 1838—1839 — на прохання Львівського магістрату упорядковував міський архів.
1848 — висунутий на посаду редактора першого літературно-наукового часопису «Галицька бджола». Був членом польської Центральної національної ради. Згодом повністю присвятив себе науковій роботі. Друкувався в часописах Відня, Лейпцига, Кракова, Варшави, Львова. Писав «язичієм», російською, польською та німецькою мовами. Був членом Київської археографічної комісії, підтримував зв'язки з Одеським товариством історії та старожитностей, з Михайлом Максимовичем, Михайлом Погодіним та ін.
Похований у Львові на Личаківському цвинтарі (поле 22).
За політичними поглядами Зубрицький був палким прихильником панщини в Галичині[4] та самодержавства в особі російського імператора Миколи I. Українську мову вважав лише діалектом російської[5], яким не можна розвивати ні науки, ні літератури[джерело?]. Український народ вважав частиною великоросійського[5]. Водночас своїми працями завдав нищівного удару[джерело?] по польській історіографії, яка намагалася довести, що Галичина була споконвічно польською землею[джерело?].
Зубрицький упорядкував низку львівських архівів. У своїх працях спирався виключно на архівні матеріали, які не були досліджені. Започаткував в Україні розвиток археографії, сфрагістики, геральдики та інших спеціальних історичних дисциплін.
Основні праці:
Чимало творів Зубрицького залишилися неопублікованими.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.