Диспозиція (право)
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Диспози́ція (лат. dispositio – розподіл) — центральний елемент правової норми, в якій зазначаються права та/або обов'язки суб'єктів; частина юридичної норми, яка містить певний припис, заборону, наприклад, та частина закону, в якій сформульовані основні ознаки законодавчого/підзаконного акту, договору, злочину тощо. Диспозиція вказує, описує дозволену (можливу), обов'язкову (необхідну) або заборонену (неприпустиму) поведінку суб'єкта.
Інші елементи правової норми поряд із диспозицією — гіпотеза та санкція.