Другий Ватиканський собор
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
II Ватика́нський собо́р (лат. Concilium Oecumenicum Vaticanum Secundum) — XXI Вселенський собор католицької церкви, відкритий з ініціативи папи Івана XXIII у 1962 році тривав до 1965 року (за цей час було обрано нового папу, собор закрився вже за папи Павла VI). На соборі було ухвалено низку важливих документів, що стосуються церковного життя — 4 конституції, 9 декретів і 3 декларації.
Другий Ватиканський собор | |
Попередник | Перший Ватиканський собор |
---|---|
Час/дата початку | 11 жовтня 1962 |
Час/дата закінчення | 8 грудня 1965 |
Учасник(и) | Іван XXIII, Павло VI, Іван Павло I, Іван Павло II, Бенедикт XVI, Achille Liénartd, Йозеф Фрінгсd, Bernardus Johannes Alfrinkd, Leo Joseph Suenensd, Alfredo Ottavianid, Paolo Marellad, Amleto Giovanni Cicognanid, Benedetto Aloisi Masellad, Pietro Ciriacid, Ildebrando Antoniuttid, Аркадіо Марія Ларраона, Grégoire-Pierre Agagianiand, Giuseppe Pizzardod, Fernando Centod, Gustavo Testad, Augustin Bead, Alberto di Joriod, Germán Villa Gaviriad, Франц Кеніг, Paul-Émile Légerd, Gérard-Marie Coderred, Émilien Frenetted, Percival Cazad, Marie-Louise Monnetd, Юліус Депфнер, Giacomo Lercarod, Enrique Pla y Denield, Ernesto Ruffinid, Francis Spellmand, Ignatius Gabriel I Tappounid, Тіссеран Євгеній, Pericle Felicid, Wilhelm Kempfd, Francesco Robertid, Valerio Valerid, Michael Browned, Hélder Câmarad, Giovanni Franzonid, Марсель Лефебвр, Giuseppe Sirid, Otto Spülbeckd, Aloys Grillmeierd, Bernhard Häringd, Ганс Кюнг, Henri de Lubacd, John M. Oesterreicherd, Joseph Pascherd, Karl Rahnerd, Edward Schillebeeckxd, Michael Schmausd, Sebastiaan Trompd, Жан Гітон (філософ), Vittorino Veronesed, George Lindbeckd, Karl Bernhard Ritterd, Edmund Schlinkd, Lukas Vischerd, Nikos Nissiotisd, Брат Роже, Max Thuriand, Oscar Cullmannd, Antonio Caggianod, Norman Thomas Gilroyd, Ів Конґар, Paulos Mar Gregoriosd, Giulio Barbettad, Costantino Cristiano Luna Pianegondad і Fiorello Alberto Piersantid |
Другий Ватиканський собор у Вікісховищі |
Для католиків найпомітнішими наслідками собору стали зміни в літургічній практиці церкви, зокрема, впровадження богослужіння національними мовами разом із латинською мовою та нова, відкритіша, позиція у стосунках із некатоликами. УГКЦ на соборі представляв патріарх Йосиф Сліпий.
Відкриваючи собор 11 жовтня 1962 року, Іван XXIII заявив, що метою собору є оновлення церкви та її розумна реорганізація, аби церква могла продемонструвати своє розуміння розвитку світу і приєдналася до цього процесу. Папа висловив побажання, щоб результатом цього собору стала відкрита світові церква. Завданням собору було не відкидати та засуджувати реалії сучасного світу, а провести реформи, які давно назріли.