Фідель Кастро
кубинський лідер / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Кастро Фідель?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Фіде́ль Алеха́ндро Ка́стро Рус (ісп. Fidel Alejandro Castro Ruz ( audio); 13 серпня 1926 — 25 листопада 2016) — кубинський комуністичний революціонер і багаторічний диктатор Куби[6]. Керував Республікою Куба як прем'єр-міністр у 1959—1976 роках, як президент — у 1976—2008 роках. Марксист-ленініст і кубинський націоналіст, Кастро також обіймав посаду першого секретаря Комуністичної партії Куби від 1961 до 2011 року. Під час його правління Куба стала однопартійною державою з комуністичною владою, промисловість і бізнес були націоналізовані, проведені державні соціальні реформи в суспільстві.
Фідель Кастро ісп. Fidel Alejandro Castro Ruz | |||
| |||
---|---|---|---|
2 грудня 1976 — 24 лютого 2008 | |||
Попередник: | Освальдо Дортікос Торрадо як президент Куби | ||
Наступник: | Рауль Кастро | ||
| |||
16 лютого 1959 — 24 лютого 2008 | |||
Попередник: | Хосе Міро Кардона | ||
Наступник: | Рауль Кастро | ||
| |||
24 червня 1961 — 19 квітня 2011 | |||
Попередник: | Блас Рока | ||
Наступник: | Рауль Кастро | ||
Ім'я при народженні: | ісп. Fidel Alejandro Castro Ruz[1] | ||
Народження: |
13 серпня 1926(1926-08-13)[2][3][…] Біранd, Орьєнте, Republic of Cubad | ||
Смерть: |
25 листопада 2016(2016-11-25)[2][4][…] (90 років) Гавана, Куба | ||
Поховання: | Santa Ifigenia Cemeteryd | ||
Національність: | галісійці[5] | ||
Країна: | Куба | ||
Релігія: | агностицизм | ||
Освіта: | Гаванський університет (вересень 1950) і Belen Jesuit Preparatory Schoold (1945) | ||
Партія: | Комуністична партія Куби, Party of the Cuban People – Orthodoxd (1951), Рух 26 липня (1965), Integrated Revolutionary Organizationsd (26 березня 1962) і United Party of the Cuban Socialist Revolutiond (3 жовтня 1965) | ||
Батько: | Ángel Castro y Arguízd | ||
Мати: | Lina Ruz Gonzálezd | ||
Шлюб: | Dalia Soto del Valled | ||
Діти: | Alina Fernándezd і Fidel Ángel Castro Díaz-Balartd | ||
Автограф: | |||
Нагороди: | |||
Висловлювання у Вікіцитатах | |||
Роботи у Вікіджерелах |
Після повалення режиму Батисти 1959 року, прийняв повноту військової та політичної влади як прем'єр-міністр. Сполучені Штати перейшли в опозицію до режиму Кастро та безуспішно намагались його усунути шляхом замахів, економічної блокади та контрреволюції, зокрема, висадкою в затоці Свиней 1961 року. З огляду на зовнішні загрози, Кастро переорієнтувався на Радянський Союз і дозволив СРСР розмістити ядерну зброю на Кубі, спричинивши Карибську кризу 1962 року — один з ключових інцидентів Холодної війни[7].
Формально обіймав посади прем'єр-міністра Куби (1959-1976), першого секретаря Комуністичної партії Куби (1965-2008) та голови Державної ради Куби (1976-2008). Узяв собі неформальні титули: «лідер кубинської революції», «команданте Фідель», «Максимальний лідер»[8] та «Великий Шеф»[9].
Кастро, який соціально походив із заможних землевласників-латифундистів, почав політичну кар'єру 1956 з лівацької критики олігархічного президента Фульхенсіо Батисти та США, а також невдалої спроби збройного перевороту. 1959 року прийшов до влади шляхом партизанської герильї проти режиму Батисти. Захопив під власний контроль революційний рух у країні та знищив основних поплічників з харизматичних вождів партизанського руху, які могли становити конкуренцію його монопольній владі. Завдяки харизмі та популізму міг багато годин поспіль тримати народний натовп у стані екзальтації, виголошуючі палкі промови. У пошуках зовнішньої підтримки з боку СРСР оголосив себе марксистом-ленінцем, установив на Кубі, як зазначають критики, тоталітарний репресивний псевдосоціалістичний диктаторський режим[10].
У внутрішній політиці запровадив однопартійну систему, націоналізував господарство, закрив кордони країни, розбудував систему концтаборів на кшталт радянського ГУЛАГу, до яких відправляв за щонайменшу спробу політичної критики. Внаслідок майже 50-річного монопольного правління Фіделя Кастро Куба з однієї з найбільш розвинених у Латинській Америці стала однією з найбідніших країн західної півкулі з хронічною картковою системою на елементарні продукти споживання. Два мільйони кубинців (з 10 млн населення) були змушені податися в еміграцію — з ризиком для життя тікати морем до США.
У зовнішній політиці склав військовий пакт з СРСР та активно займався експортом революції[11] — втручався до громадянських конфліктів у країнах Латинської Америки, Африки та Близького Сходу[12]. Підтримував лівацькі радикальні рухи, режими та заколоти; за підтримки СРСР таємно відряджав кубинські війська або спеціальні збройні загони та радників у гарячі точки планети. Таємно заробляв гроші на транзиті наркотиків з Південної Америки до Флориди (США)[13].
2006 року за станом здоров'я відійшов від державних справ і передав свої повноваження молодшому братові Раулю. 2008 офіційно вийшов у відставку з усіх посад.
В СРСР Фіделя Кастро вважали «не достатньо правильним» й ортодоксальним марксистом-ленінцем та не достатньо ручним сателітом Радянського Союзу серед диктаторів-вождів країн Третього світу. За межами колишнього СРСР його вважають політичним та ідеологічним банкрутом[14], який пережив як підйом утопії міжнародного комуністичного руху, так і його цілком логічний кінець — ідейний та політичний крах донора режиму Кастро — Радянського Союзу та всього соціалістичного табору.
Попри свій марксизм та утопізм, Кастро належав до десятки найбагатших правителів світу, поряд із шейхами та королями. З особистими статками у $900 млн. він посідав сьоме місце у списку Forbes[15][16].