Конунг

Ко́нунг (давньосканд. konungr) — військовий вождь, вищий представник родової знаті у скандинавів у період раннього Середньовіччя.

Конунги очолювали окремі племена або населення певної території, деякі керували походами вікінгів. Зазвичай конунги володіли значними наділами землі, та були й такі, що вели мандрівний спосіб життя. Конунгів, що мали власні кораблі й мандрували морем, називали секонунгами («морськими конунгами»)

Під час формування феодальних відносин у Данії, Швеції, Норвегії найзначніші конунги поступово перетворилися на королів.

Джерела

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 5, К., 1980, стор. 377

• Конунг [Архівовано 27 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.