Криза III століття
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Криза ІІІ століття, також Військова анархія або Імперська криза (235–284) — період римської історії, впродовж якого Римська імперія ледь не зазнала краху під спільним тиском численних громадянських війн, економічної та соціальної нестабільності, а також вторгнення на її територію зовнішніх ворогів.
Династії римських імператорів | |||
Криза III століття | |||
Хронологія | |||
Солдатські імператори | 235–284 | ||
Династія Гордіанів | 238–244 | ||
Династія Валер'яна | 253–261 | ||
Галльські імператори | 260–274 | ||
Іллірійські імператори | 268–284 | ||
Династія Кара | 282–285 | ||
Британські імператори | 286–297 | ||
Інші династії | |||
Попередники: Династія Северів |
Наступники: Діоклетіан (Тетрархія) |
Криза розпочалась із вбивства останнього представника династії Северів, імператора Александра Севера, його власними військами в 235 році. Це започаткувало 50-річний період, протягом якого на титул імператора було щонайменше 26 претендентів. Здебільшого, вони були командувачами римського війська та приходили до влади з ініціативи своїх солдатів, тому сучасними істориками ці імператори називаються «солдатськими».
У 251 році в битві при Абриті було вбито тодішніх імператорів Деція та Гереннія Етруска, що стало першим випадком загибелі імператорів від рук зовнішнього ворога. А в 260 році в битві при Едесі персами було взято в полон імператора Валер'яна, який незабаром загинув у ньому.
До 268 року імперія фактично розпалася на три незалежні держави: Галльську імперію (Галлія, Британія та Іспанія), Пальмірське царство (Сирія Палестинська та Єгипет) і власне Римську імперію. Проте згодом імператор Авреліан впродовж кількох років возз'єднав імперію. Криза остаточно закінчилася приходом до влади Діоклетіана у 284 році та здійсненням ним низки реформ, зокрема запровадження Тетрархії («влади чотирьох»).
Криза III століття призвела до значних глибоких змін в інститутах імперії, суспільстві, економічному житті та релігії. Більшістю сучасних істориків цей період розглядається як момент переходу між історичними періодами класичної античності та пізньої античності.