Латинське дієвідмінювання
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Дієвідмінювання — це зміна форм дієслова, завдяки чому воно передає інформацію про дію. Дієслова змінюються за особами, числами, родами, часами, видами і станами.
У латинській мові є чотири системи відмінювання дієслова (дієвідміни), а також підгрупа дієслів 3-ї дієвідміни із суфіксом -i- в недоконаних часах (можна сказати, п’ять дієвідмін). Як і в більшості мов, дієслова можуть мати активний та пасивний стан. До того ж у латинські мові є відкладені та напіввідкладені дієслова, що мають пасивну форму, але активне значення; є також недостатні дієслова, які мають лише деякі форми. Поза відмінами існують неправильні дієслова, які змінюються не за правилами.
У словнику записують чотири форми латинського дієслова:
- перша особа однини теперішнього часу активного стану
- перша особа однини минулого доконаного часу (перфекта) активного стану
- супін
- інфінітив теперішнього часу активного стану
В деяких словниках на другому місці подають форму інфінітива.
Відмінювання іменних частин мови (іменника, прикметника, займенника, числівника) розглядають окремо.