Лашнюков Іван Васильович

Лашнюков Іван Васильович (20 березня 1823(18230320), Конотоп — 25 жовтня 1869, Борзна) — український історіограф, професор історії та статистики.

Лашнюков Іван Васильович
Народився	20 березня (1 квітня) 1823 або 30 березня (11 квітня) 1823 Конотоп, Конотопський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер	25 жовтня (6 листопада) 1869 (46 років) Борзна, Борзнянський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Країна	Російська імперія
Діяльність	історик, педагог
Alma mater	історико-філологічний факультет Київського університету Св. Володимираd (1851)
Заклад	Імператорський університет Святого Володимира

Біографія

Народився в родині сільського священика. Навчався в Ніжинському юридичному ліцеї кн. Безбородька. Після закінчення Чернігівської духовної семінарії з відзнакою, і як найкращий учень, був рекомендований до Київської духовної академії. Проте вирішив поступити до Медично-хірургічної академії у Санкт-Петербурзі, але не був прийнятий за станом здоров'я.

Поступив на історико-філологічний факультет Київського університету. Серед його викладачів були І. Павлов, І. Вернадський. В університеті він зайнявся дослідженням проблем політичної історії та культури. За студентську роботу «О причинах усобиц между русскими князьями и о влиянии их на современное общество в период времени от Рюрика до Ивана Калиты и до Гедимина» був удостоєний золотої медалі.

Після закінчення університету (1851) І. Лашнюков здобув ступінь кандидата наук і став працювати старшим вчителем словесності у Другій київській гімназії. З 1853 на посаді виконуючого обов'язки професора історії у Ніжинському ліцеї. Після захисту магістерської дисертації за монографією «О международных и общественных отношениях в древнейший период нашей истории, от призвания варяго-руссов до смерти Ярослава» (К., 1856) затверджений професором історії та статистики.

На початку 1860-х був у науковому відряджені за кордоном, де вивчав систему організації навчання у середніх навчальних закладах. Також проявляв інтерес до слов'янофільства. Надрукував статті про західних слов'ян («Сучасне політичне становище західних слов'ян», «Стан історії науки у західних слов'ян — характер журналістики на Заході», «Слов'янська ідея і ЇЇ доля», «Слов'янство і світ майбутнього»).

Поділяв історичні погляди М. І. Костомарова. Співробітничав з «Журналом Министерства народного просвещения», газетами «Киевлянин», «Петербургские Ведомости» та ін.

У 1868 І. Лашнюков був запрошений на посаду доцента кафедри російської історії Київського університету. Він прийняв запрошення, проте тяжка хвороба не дала йому змоги повною мірою розкрити свій талант.

Основні праці

• Очерки русской истории и историографии. К., 1869;
• Пособие при изучении русской истории критическим методом. К., 1870;
• Владимир Мономах и его время. К., 1873.

Джерела

• Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2009. — 790 с.: іл. [Архівовано 17 липня 2020 у Wayback Machine.]
• Провідники духовності в Україні: довідник / за ред. І. Ф. Кураса. — К.: Вища шк., 2003. — 783 с.