Євроскептици́зм (англ.euroscepticism[1][2])— одна із форм опозиції діяльності Європейського Союзу, відповідно до якої її прихильники (євроскептики) фокусуються на ідеях, думках, діях, що спрямовані на сумнів, критику, неприйняття і зневіру стосовно або всього Європейського Союзу, або певної його політики чи діяльності конкретного інституту тощо [3]. В країнах Європи євроскептичними партіями є, як правило, націоналістичні, націонал-консервативні, деякі консервативні й ультраправі сили; ліві партії в основному виступають за перебудову Євросоюзу на соціалістичний лад і за послаблення на нього американського впливу, а не загалом проти єдности Європи.
Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії.(грудень 2013)
Виникнення євроскептицизму є логічним і зрозумілим явищем, навіть більше – нормальним у демократичних суспільствах[4]. Адже воно, власне, демонструє, наскільки та чи інша нація готова приймати чи протистояти різним глобальним катаклізмам, утворенням і викликам. У даному випадку перед європейськими державами на початку 1950-х рр. постав виклик створення нового типу міжнародної організації, яка передбачала вельми тісні стосунки між її членами. При цьому суспільства різних країн побоювалося інколи протилежних наслідків інтеграційних процесів. З одного боку, перед ними з’явилася проблема збереження національного суверенітету, з іншого боку існувала боязнь моноцентричного керівництва ключових держав-засновниць нового утворення — Франції та Німеччини.