Міністе́рство закордо́нних справ Украї́ни (МЗС України) — центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МЗС України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері зовнішніх відносин України.
Коротка інформація Міністерство закордонних справ України, Загальна інформація ...
Закрити
З 5 вересня 2024 року міністром закордонних справ України є Сибіга Андрій Іванович.
Відповідно до постанови[2] Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 року № 281 основними завданнями МЗС України є:
- забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері зовнішніх зносин;
- забезпечення:
- захисту національних інтересів України у сфері міжнародних відносин;
- дипломатичними засобами і методами захисту суверенітету, міжнародної безпеки, територіальної цілісності та непорушності кордонів України, її політичних, торговельно-економічних, культурних, гуманітарних та інших інтересів;
- розвитку зв'язків із закордонними українцями та їх громадськими об'єднаннями, координація заходів, що здійснюються органами виконавчої влади з метою розвитку таких зв'язків;
- державних органів інформацією, необхідною для здійснення ефективної зовнішньої та внутрішньої політики України;
- реалізація зовнішньополітичного курсу України, спрямованого на розвиток політичних, економічних, культурних, гуманітарних, наукових та інших зв'язків з іноземними державами, міжнародними організаціями;
- координація діяльності державних органів щодо забезпечення реалізації єдиного зовнішньополітичного курсу України;
- захист прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном;
- сприяння утвердженню міжнародного авторитету України, піднесенню у світі її іміджу як надійного і передбачуваного партнера;
- вивчення та проведення аналізу політичної та економічної ситуації, що склалася у світі, зовнішньої та внутрішньої політики іноземних держав, діяльності міжнародних організацій;
- участь у забезпеченні в межах повноважень, передбачених законом, реалізації державної зовнішньоекономічної політики, політики інтеграції національної економіки до світової економічної системи;
- участь у формуванні та реалізації державної політики, спрямованої на інтеграцію України в європейський політичний, економічний, безпековий, правовий простір, набуття членства в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору;
- участь у забезпеченні розвитку міжнародного права;
- участь у формуванні, реалізації та моніторингу ефективності державної санкційної політики;
- координація державної санкційної політики із санкційною політикою ЄС, США, Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, Канади, інших іноземних держав;
- інші завдання відповідно до закону.
Центральний апарат
До центрального апарату міністерства входять:[3]
- Політичний директорат
- Директорат публічної дипломатії та комунікацій
- Директорат економічної дипломатії
- Департамент ЄС і НАТО
- 6 територіальних департаментів
- Департамент міжнародних організацій
- Департамент міжнародної безпеки
- Департамент міжнародного права
- Департамент державного протоколу
- Департамент консульської служби
- Управління цифрової трансформації
- Управління закордонного українства та гуманітарного співробітництва
- Управління електронного діловодства та цифровізації архіву
- Режимно-секретне управління
- Відділ взаємодії з державними органами
- Сектор з питань запобігання та виявлення корупції
- Сектор мобілізаційної роботи та цивільного захисту
- Відділ патронатної служби
- Відділ кіберзахисту
- Сектор контролю
- Сектор внутрішнього аудиту
- Профспілковий комітет МЗС
- Департамент забезпечення роботи керівництва МЗС
- Департамент фінансово-адміністративного менеджменту
- Управління кадрового менеджменту
- Управління бухгалтерського обліку та фінансової звітності
- Юридичне управління
Представництва МЗС у регіонах України
Виконання консульських функцій Представництва МЗС у Сімферополі тимчасово покладено на Представництво МЗС в Одесі
Інші установи, заклади та підприємства при МЗС України
До структури МЗС України також входять:[4]
Проголошенням 16 липня Другого Універсалу повідомлялося про утворення Генерального Секретаріату — виконавчого органу влади. З першого дня існування Генерального Секретаріату в його складі розпочало діяльність Генеральне Секретарство з міжнаціональних справ, що стало першим зовнішньополітичним відомством України у двадцятому столітті.
З вересня 1923 по березень 1944 закордонними справами України видав загальносоюзний народний комісаріат. У лютому 1944 була прийнята постанова політбюро ЦК КП(б)У та указ Президії ВР УРСР про утворення Народного комісаріату зовнішніх справ УРСР. У період 1944-91 діяльність МЗС була орієнтована переважно на участь в ООН, роботі в інших міжнародних організаціях[15][16].
При МЗС діють консультативно-дорадчі органи:
Панорама будівлі МЗС України
В лютому 2018 року голова МЗС Павло Клімкін презентував сервіс під назвою «Друг [Архівовано 16 лютого 2018 у Wayback Machine.]». Додаток повинен допомагати українським громадянам уникнути неприємностей під час подорожей світом. «ДРУГ» — це абревіатура: добровільна реєстрація українських громадян. Для користування сервісом достатньо заповнити анкету.
У разі виникнення надзвичайної ситуації в країні, яку зареєстровано в анкеті, система надсилає повідомлення на вказаний номер телефону або на електронну пошту. Також в додатку є карта посольств та консульств з контактами, а в разі необхідності консульство зможе зв'язатися з користувачем за зареєстрованими в системі контактними даними[19].
- Кулінич М. Л. Міністерство закордонних справ України // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
- Віднянський С. В. , Мартинов А. Ю. Еволюція зовнішньої політики України (1991—2006 рр.) // Український історичний журнал. 2006. № 4. С. 32-51. [Архівовано 26 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Зовнішня політика в умовах глобалізації. Анотована історична хроніка міжнародних відносин (1991—2003). К.: Інститут історії України, 2004.
- Зовнішня політика України в умовах глобалізації. Анотована історична хроніка міжнародних відносин (2004—2007) / Авт. кол.: С. В. Віднянський, О. М. Горенко, А. Ю. Мартинов (відп. ред.), В. В. Піскіжова. НАН України. Інститут історії України. К.: Інститут історії України, 2014. 394 с. [Архівовано 14 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
- Зовнішня політика в умовах глобалізації. Анотована історична хроніка міжнародних відносин (2008—2013). К.: Інститут історії України, 2015.
- Зовнішня політика України в умовах глобалізації. Анотована історична хроніка міжнародних відносин (2014—2016) / Авт. кол.: С. В. Віднянський, О. М. Горенко, А. Ю. Мартинов (відп. ред.), В. В. Піскіжова (відп. секр.), Г. О. Харлан. НАН України. Інститут історії України. К.: Інститут історії України, 2017. 319 с. [Архівовано 30 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Мартинов А. Ю. Діяльність української дипломатії у Раді Безпеки ООН (2016—2017 рр.) // Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки. 2018. Вип. 27. С. 146—163. [Архівовано 31 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Нариси з історії дипломатії України. К., 2001.