Осло-фіорд

Осло-фіорд (норв. Oslofjorden) — фіорд у південно-східній частині Норвегії, що простирається на 102 кілометри від данських проток на півдні до столиці країни, Осло, на півночі. Вихід із фіорда обрамляють 2 маяки, Torbjørnskjær на сході і Færder на заході. Затока ділиться вузькою протокою Дребак (Drøbaksundet) на внутрішню (indre) і зовнішню (ytre). На узбережжі Осло-Фіорду живуть 1,7 мільйона чоловік.

Осло-фіорд

норв. Oslofjorden
Мапа Осло-фіорду з прилеглими до нього населеними пунктами
59°25′00″ пн. ш. 10°34′00″ сх. д.
Частина від	Скагеррак
складники	Inner Oslofjordd, Ytre Oslofjordd і Drammensfjordd
Прибережні країни	Норвегія
Регіон	Осло[d] Акерсгус Естфолл Вестфолл
Довжина	102 км
Вливаються	Lysakerelvad, Alnaelvad, Sånad, Sageneelvad, Драмменсельва і Akerselvad
ідентифікатори і посилання
GeoNames	3143243
У проєкті OpenStreetMap	↑2775550 ·R (Осло, Акерсгус, Естфолл, Вестфолл)
Осло-фіорд Осло-фіорд (Норвегія)
Осло-фіорд у Вікісховищі

Незважаючи на назву, Осло-фіорд не є фіордом у геологічному сенсі слова. У першому тисячолітті нашої ери його називали Вікен (затока); етимологія нинішньої назви невідома.

На березі затоки відомий художник Едвард Мунк знімав котедж і студію; Осло-фіорд можна побачити в кількох його картинах, у тому числі і в найвідомішій, «Крик».

9 квітня 1940, у перший день операції «Навчання на Везері» фіорд став ареною битви між норвезькими гарнізонними військами і німецькою десантною групою. Комендант фортеці Оскарсборг, полковник Еріксен, наказав обстріляти з 280-міліметрових гармат важкий крейсер «Блюхер», коли той виходив у внутрішній фіорд з протоки Дребак. Крейсер швидко затонув, а інші німецькі кораблі відступили в зовнішню затоку. Це уможливило норвезький королівський сім'ї та парламенту евакуюватися й створити уряд у вигнанні під час Другої світової війни.

Посилання

• Фіорди Норвегії^{[недоступне посилання з липня 2019]}