Принципат
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Принципат (лат. principatus, від лат. princeps — перший, головний) — умовний термін в історичній літературі для позначення системи влади, що склалася в епоху ранньої Римської імперії (27 до н. е. — 284 н. е.) і яка поєднувала монархічні та республіканські риси.
В історіографії голову держави найчастіше називають титулом «імператор», хоча основні юридичні повноваження він мав як народний трибун і принцепс сенату. Терміну «принципат» в історичній літературі відповідає термін «рання імперія», який вважається точнішим.
Система принципату стала формуватися за Октавіана Августа, влада якого ґрунтувалася на поєднанні різних магістратур. Август і його наступники, обіймаючи посаду принцепса сенату, одночасно зосереджували у своїх руках вищу цивільну (довічний народний трибун) і військову владу. Формально продовжував існувати республіканський устрій: сенат, коміції (народні збори), магістратури (крім цензорів). Але ці інститути втратили колишнє політичне значення, бо вибори до них та їх діяльність регулювалися принцепсом.
З часом, реальна влада все більше переходила до рук імператора і близьких до нього людей, його особистої канцелярії, штат якої невпинно зростав, а сфера діяльності розширювалася. Цей процес зосередження влади завершився наприкінці Кризи III століття у 284 н. е.; до імператорів стали звертатися по-новому — «домінус», а нова система влади отримала назву «домінат».