Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Мартірос Сергійович Сар'ян (вірм. Մարտիրոս Սերգեյի ՍարյանՄարտիրոս Սերգեյի Սարյան; 16 (28) лютого 1880, Нахічевань-на-Дону — 5 травня 1972, Єреван) — вірменський і радянський живописець-пейзажист, графік і театральний художник[3]. Депутат ВР СРСР 2—4-го скликань (1946—1958). Депутат ВР Вірменської РСР з 1959 року.
Сар'ян Мартірос Сергійович | ||||
---|---|---|---|---|
вірм. Մարտիրոս Սարյան | ||||
Народження | 16 (28) лютого 1880 Нахічевань-на-Дону, Область Війська Донського, Російська імперія[1] | |||
Смерть | 5 травня 1972[1][2][…] (92 роки) | |||
Єреван, Вірменська РСР, СРСР[1] | ||||
Поховання | могила Мартіроса Сар’янаd | |||
Країна | Російська імперія СРСР | |||
Жанр | портрет, пейзаж, натюрморт, графіка, ілюстрація і сценографія | |||
Навчання | Московське училище живопису, скульптури та зодчества | |||
Діяльність | художник, політик, ілюстратор | |||
Відомі учні | Аветисян Мінас Карапетович і Асатрян Гегам Магносович | |||
Член | СХ СРСР | |||
Діти | Ghazaros Saryand і Sargis Saryand | |||
Роботи в колекції | Музеї літератури і мистецтва імені Є. Чаренцаd, Martiros Saryan Museumd, Державний музей мистецтв народів Сходу, Національна галерея Вірменії, Третьяковська галерея, Російський музей, Aram Khachaturian Museumd і Axel Bakunts House-Museumd | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Сар'ян Мартірос Сергійович у Вікісховищі | ||||
Академік АМ СРСР (1947). Народний художник СРСР (1960). Герой Соціалістичної Праці (1965). Лауреат Ленінської (1961) і Сталінської премії другого ступеня (1941).
Творчість Сар'яна відіграла провідну роль у становленні національної школи вірменського радянського живопису.
Природа створює людину, щоб поглянувши на себе її очима, насолодитися дивовижною своєю красою. Мартірос Сар'ян[4] |
Мартірос Сар'ян народився 16 (28) лютого 1880 року в патріархальній вірменській родині в місті Нахічевань-на-Дону («Новий Нахічевань», нині в межах Ростова-на-Дону).
У 1895 році закінчив міське училище. З 1897 по 1904 роки навчався в Московському училищі живопису, ліплення і зодчества, у тому числі в майстернях В. О. Сєрова і К. О. Коровіна. У 1901—1904 роках здійснив поїздку на історичну батьківщину, відвідавши Лорі, Ширак, Ечміадзін, Ахпат, Санаїн, Єреван і Севан.
У 1900-х роках брав участь у виставках художніх об'єднань «Блакитна троянда», «Союз російських художників», «Світ мистецтва», «Чотири мистецтва». Сильний вплив на стиль Сар'яна мав живопис Поля Гогена і Анрі Матісса.
З 1910 по 1913 роки здійснив низку поїздок в Туреччину, Єгипет і Іран. У 1915 році Сар'ян приїжджає в Ечміадзін, щоб допомагати біженцям з Турецької Вірменії. У 1916 році приїжджає в Тифліс і одружується на Лусик Агаян, дочкою вірменського письменника Г. Агаяна. Тоді ж Сар'ян бере участь в організації Суспільства вірменських художників і «Союзу вірменських художників». У тому ж році він оформляє видану В. Брюсовим «Антологію вірменської поезії».
Після Жовтневої революції 1917 року Сар'ян приїжджає з родиною в Росію. У 1918—1919 роках М. Сар'ян живе з сім'єю у Новій Нахічевані. Художник стає ініціатором створення і першим директором Вірменського краєзнавчого музею в Ростові-на-Дону. Співпрацює з театром «Театральна майстерня».
У 1921 році за запрошенням голови Ради народних комісарів Вірменії О. М'ясникяна переїжджає на проживання до Вірменії. З цих пір він присвячує життя зображенню її природи. У числі його робіт в ці роки — створення герба Радянської Вірменії та оформлення завіси першого вірменського державного театру.
В 1926—1928 роках художник живе і працює в Парижі. Велика частина його робіт, виставлених у 1928 році в паризькій галереї Жерар, згоріла під час пожежі на кораблі при поверненні на батьківщину.
У 1930-х головною темою Сар'яна залишається природа Вірменії. Художник також пише численні портрети («Р. Н. Симонов»; «А. Ісаакян»; «Автопортрет з палітрою») і яскраві натюрморти («Осінній натюрморт»). Сар'ян працював також як книжковий графік («Вірменські народні казки», 1930, 1933, 1937) і як театральний художник (декорації і костюми до опери «Алмаст» О. Спендіарова в Театрі опери та балету імені Спендіарова, 1938—1939, Єреван; «Хоробрий Назар» А. Степаняна, «Давид бек» Тиграняна, «Філумена Мартурано» Е. Де Філіппо та ін).
Мартірос Сар'ян зіграв важливу роль у збереженні церкви Сурб Хач в рідному йому Ростові-на-Дону, коли в радянські роки постало питання про її знесення.
Мартірос Сар'ян помер 5 травня 1972 в Єревані. Похований в пантеоні парку імені Комітаса.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.