Собор святих сімдесяти апостолів Христових
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Собор святих сімдесяти апостолів Христових — відповідно до християнських вірувань це обрання Христом 70 апостолів щоб послати їх на проповідь. «Після цих явив Господь і інших сімдесят, і послав їх по двоє перед Собою». Дванадцять-бо при Собі мав як свідків життя Свого, сімдесят же посилав.
Після того призначив Господь і інших Сімдесят, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти. І промовив до них: Хоч жниво велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб робітників вислав на жниво Своє.. (Лк. 10:1–2)
Обрання цих учнів відбулося після третьої Пасхи Ісуса в Єрусалимі, тобто в останній рік його земного життя. Після обрання Ісус дає сімдесяти апостолам настанови, схожі з тими, що дав своїм дванадцяти апостолам (Мт. 10 і Лк. 10:3-24).
Число 70 має символічне значення, пов'язане з Старим Заповітом. Так книга Буття повідомляє про 70 народів, які вийшли з чресел дітей Ноя, а в книзі Числа Мойсей зібрав
Які ж були імена тих сімдесятьох, не є цілком відомо, бо, як же пише святий євангеліст Іван: «Багато учнів Його відійшло назад і більше не ходили з Ним. Сказав Ісус дванадцятьом: «Чи не хочете і ви відійти?» І було так, що перед наближенням добровільного страждання Господнього зменшилося вельми учнів Його і заледве хто із сімдесятьох залишився при Ньому, але і з дванадцятьох один відпав. Після воскресіння ж Господнього лик святих дванадцяти апостолів Матфієм доповнився, сімдесяти ж лик не зразу, але помалу наповнився новонаверненими через Добру новину від тих, що були з лику дванадцятьох, і через проповідь Павла святого, зверху покликаного у той же лик, наче в один дух первинний, з Петром святим співверховника. Можна знайти про сімдесятьох апостолів розповідь, під іменем святого священномученка Дорофея, єпископа Тирського, написану, і на початку книги Послань апостольських надруковану, також і в Пролозі згадану, але там написані є деякі такі, що хіба спершу лише апостольствували, потім же від віри і апостольства відійшли, як от Миколай, що прийшов з Антіохії, який був із семи дияконів, котрі зі Симоном-волхвом відвернулися від віри, також Фігель, Єрмоген і Димас, про них же пише Павло святий до Тимофія: «Ти знаєш оце, що відвернулись від мене всі в Азії, а між ними Фігель і Гермоген». І знову: «Димас мене залишив, полюбивши нинішній вік». Став-бо пізніше жерцем ідольським в Солуні. Про них пише і святий Іоанн Богослов у Посланні своєму соборному першому: «Від нас вийшли, але не були з нас, якщо б від нас були, перебували б з нами». І не випадає таких серед святих сімдесяти під час нинішнього свята собору вшановувати. Що-бо є спільне у світла з темрявою? Багатьох же в тому сказанні мовчання оминуло, їх же Церква свята у місяцеслові святими зі сімдесятьох апостолів іменуючи, вшановує, як же Тимофій, Тит, Єпафрас, Архип, Ахила, Олімп, Кодрат, Ахаїк. Є ще інших багато в тому сказанні сумнівному, під іменем святого Дорофея написаному кимось. Через те і поза тим, хоч і не зовсім відкинувши сказання, але часто використовуючи, поєднавши з ретельним розглядом Божественного Писання, передань святих Отців і давніх істориків та оповідачів церковних достовірних, перелік за іменами і за чинами святих апостолів сімдесятьох, що в цей день святкуємо, такий.