Союзницька війна (91—87 до н. е.)
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Союзницька війна (лат. Bellum Sociale), або Марсійська війна (лат. Bellum Marsicum), через активну участь у ній племен марсів, 91—87 рр. до н. е. — повстання італійських союзників Риму: самнітів, марсів і більшості італійських народів центральної та південної Італії. Основні бойові дії відбувалися в 90—89 до н. е.[1]
Союзницька війна | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Громадянські війни в Стародавньому Римі | |||||||
Італія під час війни | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Римська республіка | Італійські союзники Риму | ||||||
Командувачі | |||||||
Секст Юлій Цезар Публій Рутілій Луп Квінт Цецилій Метелл Пій Луцій Корнелій Сулла Гай Марій Гней Помпей Страбон |
Квінт Попедій Силон Герій Азіній Гай Папій Мутіл Тит Лафреній Ветій Скатон Понтій Телезін Гай Понтідій Марій Егнацій Гай Відацилій |
Війна розпочалася, коли Рим відмовився поширити права римського громадянства на союзників, як пропонував трибун Марк Лівій Друз. Союзники були добре організовані і озброєні, створили політичну «Італійську федерацію» зі столицями в Центральній Італії, в містах Корфіній та Бовіанум, де перебували владні органи, так що спочатку римляни не могли одержати над ними верх за допомогою сили. На чолі союзу стояла Рада п'ятисот, союзники навіть карбували власну монету із зображенням бика, що долає римську вовчицю.[2]
Згодом, щоб запобігти розростання повстання, римляни запропонували права громадянства всім, хто ще не взявся за зброю, і навіть тим, хто припинить боротьбу. Нарешті, коли повстання було жорстоко придушене, що вимагало напруження всіх сил Риму та участі найкращих полководців, у тому числі Марія і Сулли, громадянство було дано всім, хто протягом 60 днів виявить бажання його отримати. Таким чином, переможені домоглися від переможців виконання своїх вимог, завдяки чому була ліквідована небезпека відновлення війни.