Народився 24 березня1849 року у Львові в родині Якуба Баронча— власника готелю «Краківського» та Теклі з Трухлінських. Навчався у кадетській школі у Гайнбургу, після чого закінчив реальну школу у Львові. Мистецьку освіту розпочав у Краківській школі мистецтв у 1868—1869 роках. У Мюнхені навчався в Академії мистецтв у Макса Віндмана (1869—1871) і ймовірно в ательє К.К.Цумбуша, пізніше— у Флоренції в майстерні Августо Ривальто (1872—1875). Повернувся до Львова на початку 1876 року. Мав майстерню у готелі «Краківському» на пл. Бернардинській (нині пл. Соборна). Ранні роботи Баронча відносять до пізнього романтизму (до 1875) пізніше— до реалізму, неоренесансу і необароко. Часто працював у портретному жанрі, виконав портрети багатьох відомих львівських сучасників. Брав участь у щорічних виставках Товариства шанувальників красних мистецтв. Відомий своєю неприязню до львівського скульптора Леонарда Марконі. Друкував з цього приводу критичні статті у львівській пресі.
Помер у Львові 12 березня1905 року на 56 році життя після тривалої важкої хвороби. Похований на Личаківському цвинтарі (поле №59)[5], як і батько. Того ж року влаштовано посмертну виставку робіт, на якій було представлено близько 120 погрудь, скульптурних груп і рельєфів. Майже 50 творів Баронча нині зберігаються у Львівській галереї мистецтв імені Бориса Возницького.
Бронзовий пам'ятник Янові III Собеському у Львові (1898). Виготовленню пам'ятника передував скандал, у зв'язку із вимогами Леонарда Марконі оголосити відкритий конкурс проєктів. Розгорілась тривала дискусія у львівській пресі, до якої долучились Тадеуш Висньовецький, Антон Попель, Юліан Марковський, Томаш Дикас. В кінцевому результаті замовлення дісталось Барончу. Фігуру гетьмана відлили у фірмі Артура Круппа у Відні, а високий необароковий п'єдестал виготовили з сірого пісковику в майстерні львівського скульптора Юліана Марковського. Пам'ятник урочисто відкритий 20 листопада1898 року на Гетьманських Валах (нині Проспект Свободи). У перші роки радянської окупації у Львові цей пам'ятник порівнювали з пам'ятником Богданові Хмельницькому у Києві з огляду на їхню схожість. У 1950 році пам'ятник був перевезений зі Львова до Варшави, звідти у 1965 році— до Ґданська, де був встановлений на площі Дров'яній[6].
Ряд ескізів пам'ятників, з різних причин нереалізованих: пам'ятник Міцкевичу у Кракові (1884–1885), Дороті (Зофії) Хшановській в Теребовлі (1885), Фредра у Львові (1892), Тадеуша Костюшка в Чикаго (1893, третя нагорода на конкурсі), також Тадеуша Костюшка у Львові (1904).
d'Abancourt H. Barącz Tadeusz (1849—1905) // Polski Słownik Biograficzny.— Warszawa— Kraków— Łódź— Poznań— Wilno— Zakopane: Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935.— Т. 1.— S. 292—293.— Reprint: Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989.— ISBN 8304034840. (пол.);
Сьомочкін І.В. У традиціях львівських амбіцій, або у глибині навколотворчих конфліктів кінця XIXст. // Галицька брама.— 1996.— №11.— С. 15;
Тимофієнко В.І. Баронч Тадей // Зодчі України кінця XVIII— початку XX століть. Біографічний довідник.— К.: НДІТІАМ, 1999.— С.24.— ISBN 966-7452-16-6.;