Loading AI tools
одна з дравідійських мов З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Те́луґу, телунґу, тенуґу, тенунґу[1] (самоназва: తెలుగు, telugu) — дравідійська мова, поширена на півдні півострова Індостан, офіційна мова індійських штатів Андхра-Прадешу і Телангани. Також мовою розмовляють у сусідніх штатах Індії, Шрі-Ланці, країнах Африки, Близького Сходу і Океанії. Розрізняють дві форми мови: архаїчну книжну (грантхіку) і сучасну загальновживану (в'явахарику)[1]. Виділяють 4 основні діалекти[1].
Телуґу | |
---|---|
తెలుగు | |
Поширена в | Індія (штати Андхра-Прадеш, Телангана, менші групи: Орісса, Карнатака, Таміл-Наду, Чхаттісґарх, Пудучеррі, Андаманські і Нікобарські острови) |
Носії | 83 млн (2001) |
Писемність | Телугу |
Класифікація | Дравідійська сім'я
|
Офіційний статус | |
Офіційна | Індія |
Коди мови | |
ISO 639-1 | te |
ISO 639-2 | tel |
ISO 639-3 | tel |
Найстаріші пам'ятки датуються кінцем VI — початком VII століття н. е. Література на те́луґу сформувалася пізніше, ніж іншими дравідійськими мовами. Ранні пам'ятки джайнської літератури IX—XI ст. були знищені після затвердження в Андхра індуїзму, тож початок літературної традиції на те́луґу поклали поети, що творили в XI (Нанная Бхатта) і XIII століттях (Тікканга, Ерапрагада). Ними був перекладений на те́луґу класичний давньоіндійський епос Махабхарата (мовою те́луґу: Андхра Махабхарата). Андхра — це назва народу, що говорить те́луґу, і країни, де він проживає; зрідка цей термін використовується і як інша назва самої мови те́луґу. Оригінальні твори з'явилися в XIV столітті, а норми літературної мови сформувалися в XV—XVI століттях під впливом санскриту і пракритів — середньоіндійських літературних мов, що розвинулися під впливом санскриту.
Як і в інших дравідійських мовах, класичний літературний і розмовний варіанти те́луґу доволі розрізняються. Проте вже в поезії проповідників руху бхакті (в XII—XIII століттях, а потім в XV столітті) використовувалася розмовна мова, а в XIX столітті виник рух, лідером якого був письменник Г. Аппарао, що ставив за мету створення нової літературної мови, наближеної до розмовної. Багато в цьому напрямку зробили Кандукурі Вірешалінгам та Уннава Лакшмінараяна.
У XX столітті нова літературна мова зайняла домінуючі позиції в художній літературі та засобах масової інформації. З 1968 року функціонує «Академія те́луґу», що розробляє нормативну граматику нової літературної мови («в'явахарика»); тоді як стара книжна мова («грантхіка») застосовується лише в обмежених сферах — зокрема, в поезії.
Перша граматика те́луґу Шабдачінтамані («Талісман слів») була складена Наннайєю Бхаттою в XI столітті; сучасний етап у вивченні те́луґу почався в XIX столітті (граматика Ч. П. Брауна та інші роботи). Крім європейських фахівців, те́луґу активно вивчається індійськими вченими в університетах Гайдарабада, Тірупаті, Вішакхапатнама.
Характерні риси мови те́луґу: втрата давніх альвеолярних шумних і ретрофлексного сонанта, часте випадання кореневого голосного; розрізнювання в однині двох родів: чоловічого й нечоловічого[1].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.