Цілинні землі
неосвоєна, але родюча земля / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Цілинні землі (цілина́, новина́, розм. ціли́к) — необроблювані, нерозорані, але придатні для сільського господарства землі. У переносному значенні: те, що не зазнало людського впливу, незаймане, необроблене.
Ті що тільки час від часу обробляються, називають перелоговими (Див. Перелогова система землеробства).
Тепер ні в Україні, ні на Передкавказзі цілинних земель немає (за винятком степових заповідників); натомість до другої половини 18 століття майже весь південь України і Передкавказзя становили цілинний степ. У кінці 18 ст. він являв собою 90 % усього простору, у середині 19 століття — 50 %, на початку 20 століття близько 20 % (його використовували під пасовища для овець); у 1940-их pp. всі цілинні землі в Україні й на Кубані були заорані. Таким чином заорювання цілинних земель ширилося разом з розселенням українського селянства. Так було і під час поселення українців за межами їхньої національної території на Східному Передкавказзі, Надволжі, Уралі й з кінця 19 століття в Азії (тільки на Зеленому Клині українські селяни селилися переважно на терені викорчуваних ними лісів). Найбільше цілинні землі розорали українські колоністи в Північному Казахстані і в Південно-Західному Сибіру, у так званому Середньо-Азійському Степовому краю.