Шведська Естляндія
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шве́дська Естля́ндія (англ. Estonia under Swedish rule) — термін на позначення історичної доби між 1558 та 1710 роками, коли частини сучасної Естонії - Князівство Естонії (а після 1645 року вся теперішня країна) перебували під шведським пануванням. Королі Швеції, окрім іншого носили також титул "Князь Естонії".
Шведська Естляндія | |
Прапор | Герб |
Дата створення / заснування | 1561 |
---|---|
Континент | Європа |
Країна | Швеція |
Розташовується на водоймі | Балтійське море |
Замінений на | Ревельська губернія |
Час/дата припинення існування | 1721 |
Шведська Естляндія у Вікісховищі |
У результаті розпаду держави Тевтонського ордену місцева знать балтійських німців в областях Гаррієн (Гар'юмаа) та Вірланд (Іда-Вірумаа і Ляяне-Вірумаа), а також у місті Ревель у червні 1561 (і дещо пізніше — в області Єрвен (Ярвамаа)) попрохала і отримала захист з боку шведського короля Еріка XIV, що призвело до вступу Швеції в Лівонську війну.[1] На час завершення військових дій у 1583 році Швеція владарювала у північній частині сучасної Естонії та на острові Хіюмаа; ця територія утворила Естонське герцогство (1561—1721). Після відновлення воєн між Польщею та Швецією південні райони нинішньої Естонії (тодішню шведську Лівонію) було включено за Альтмаркським перемир'ям 1629 року до складу Швеції. 1645 року Швеція також відібрала у Данії острів Сааремаа і, таким чином, взяла під контроль усю нинішню Естонію.
Час шведського панування припинився 1710 року, коли всі шведські балтійські провінції скорилися російським військам на кінцевих стадіях Великої Північної війни. Російська гегемонія оформилася в 1721 році.[2]
Причини шведського вступу в Естонію були економічні, а також політичні та військові. Шведська корона не в останню чергу була зацікавлена в отриманні частки зиску від багатої торгівлі з Росією.[3] Водночас, утвердження в Естонії могло також розглядатися як спосіб перешкодити Московії та Данії здобути потенційно небезпечні плацдарми поблизу підкореної Швецією Фінляндії.[4]
Час шведського панування іноді в розмовній мові називають «старими добрими шведськими часами» (ест. vana hea Rootsi aeg).[5][6][7][8] Проте залишається неясним, чи сучасне естонськомовне населення використовує цей вираз узагальнено, чи вважає час шведського правління значно кращим, ніж часи раніших чужоземних правителів.[6] Однак, особливо у пізнішу частину доби шведського панування в Естонії, шведська влада започаткувала ряд реформ, спрямованих на послаблення впливу місцевої німецькомовної аристократії на користь тамтешнього естонськомовного селянства. У світлі цього є деякі підстави гадати, що естонськомовне населення розглядало шведське володарювання як таке, що характеризувалося верховенством закону, а також збереглися записи, що у пізніші лихоліття нижчі класи висловлювали бажання повернутися під шведську владу.[6] Шведські реформи (а деякі з них мали тривалий вплив) включали також заснування Тартуського університету (та інших освітніх установ, наприклад, гімназії Густава Адольфа); стійке сприяння лютеранству і забезпечення перекладу Біблії естонською; а також створення апеляційного суду в Тарту.[2]