Шинка
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Ши́нка (від нім. Schinken)[1], ву́джениця[2] (від ву́дити — «коптити»)[3] — один із різновидів м'ясних харчових запасів. Свинячу шинку шпигували часником, обтирали сіллю з перцем і запікали у печі. Їли протягом зимових свят.
У районах Прикарпаття та Східної Волині шинку після маринування у соляному розсолі зі спеціями вудили у печах або у коминах.
Вуджена шинка зберігалася довго, аж до косовиці й жнив, коли потрібно було особливо калорійне харчування.