Басмацтво
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Басма́цтво (туркм. «басмак» — робити наскок) — військово-політичний партизанський націоналістичний рух в Середній Азії (Туркестан, Бухара, Хорезм) в 1918—1924, а за деякими джерелами — до 1935—1936 років[1].
Басмацтво | |
Місце розташування | Туркестанське генерал-губернаторство |
---|---|
Дата й час | 1916 |
Час/дата початку | 1916 |
Час/дата закінчення | 1934 |
Басмацтво було спрямоване проти поневолення середньоазійських республік Радянською Росією, на повалення влади Рад і відновлення національної державності в цих регіонах. Воно набуло великої популярності серед широких верств населення, яке пильно стежило за діями комуністів на попередньо захоплених ними територіях і за рівнем життя там. Басмачі вели партизанську війну проти радянських окупаційних військ, знищували колгоспи та видавали листівки і газети, що спростовували радянську пропаганду і закликали до боротьби з окупантами рідної землі. У 1920–1923 роках основні басмацькі загони були розгромлені частинами Червоної Армії та загонами комуністів і найманців з місцевого населення. Рештки басмачів втекли за кордон (в Афганістан, Іран), звідки робили спроби підірвати радянську владу на щойно окупованих нею територіях. Заходи окупантів щодо викорінення національної свідомості, репресії непокірних, диверсійні дії та активна пропаганда антиповстанських ідей спрямована на основну силу басмацтва — дехкан (селян), призвели до остаточної ліквідації басмацтва. Відомі повстанці:
- Ахмет-Закі Валіді - політичний діяч, лідер башкирського національно-визвольного руху (в 1917—1920 рр.), публіцист, історик, сходознавець-тюрколог, доктор філософії (1935), професор, почесний доктор Манчестерського університету.