Вірменське Відродження
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Вірменське Відродження, Вірменський Ренесанс (вірм. Հայկական վերածնունդ) — умовний термін[1][2][3][4] в культурознавстві та історичній науці, що позначає період історії вірменської культури з X по XIV століття.
Настав момент після вигнання арабів з Вірменії, коли 885 року внаслідок низки повстань вірменам нарешті вдалося відновити Вірменське царство на чолі з Ашотом I Багратуні, відзначивши початок нової золотої доби у вірменській історії[5]. Таким чином вже з середини IX[6] та X століття виникають передумови для вірменського Відродження[4]. В цей час виникли сприятливі умови для розвитку торгівлі, ремесел, відродження міського життя. При Ашоті III (953—977) столиця царства — місто Ані, перетворилася на одне з найбільших і найкрасивіших міст Сходу. Особливого розквіту Ані досяг протягом царювання Гагіка I (989—1020).