Гандрій Зейлер
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Гандрій Зейлер (серболуж. Handrij Zejler; 1 лютого 1804, Зальценфорст — 15 жовтня 1872, Лоза) — один з найвизначніших діячів культури лужицьких сербів. Вважається класиком верхньолужицької мови і є одним з її найпомітніших культурних представників. Відомий також як науковець, організатор культурних осередків, редактор лужицьких видань, автор підручників, священик, один із засновників науково-культурницької організації «Матиця сербська». Його вважають основоположником нової серболужицької літератури. Одні з найвідоміших поезій: «Прекрасна Лужиця», «Триваймо, серби!», «Сербська наречена», «Добра рада для хлопців», «Добра рада для дівчат», «Пивний спів»[3][4].
Коротка інформація Гандрій Зейлер, н.-луж. Handrij Zejler ...
Гандрій Зейлер | ||||
---|---|---|---|---|
н.-луж. Handrij Zejler | ||||
Народився |
1 лютого 1804(1804-02-01)[1][2] Salzenforst/Słona Boršćd, Бауцен, Німеччина | |||
Помер |
15 жовтня 1872(1872-10-15)[1][2] (68 років) Лоза, Баутцен, Саксонія | |||
Поховання | Friedhof Lohsad | |||
Країна | Королівство Саксонія | |||
Діяльність | поет, письменник, будитель | |||
Мова творів | лужицькі мови | |||
Членство | Wendische Predigergesellschaft zu Leipzigd і Матиця серболужицька | |||
| ||||
Гандрій Зейлер у Вікісховищі |
Закрити