Ной
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Ной (івр. נֹחַ, Но́ах — у Біблії (Буття 5:29) витлумачено як «заспокійливий»; дав.-гр. Νῶε, араб. نوح [nūḥ], Нух) — останній (десятий) з допотопних старозавітних патріархів, що походять за прямою лінією від Адама. Син Ламеха (Лемеха), онук Мафусаїла, батько Сима (Шема), Хама і Яфета (Буття 5:28–32; 1Пар 1:4).
Ной івр. נֹחַ, Но́ах | |
---|---|
«Ной випускає голубку з ковчега». Фраґмент мозаїки к. XII — поч. XIII ст. Венеція, Собор Святого Марка | |
Тлумачення імені | заспокійливий |
Стать | чоловіча |
Період життя | 2703 до н. е. — 1753 до н. е. |
Ім'я іншими мовами | церк.-слов. Нѡ́е |
Грецьке написання | Νώε |
Латинське написання | Noe |
В інших культурах | араб. نوح, Нух |
Місцевість | Арарат |
Заняття | праведник, проповідник |
Походження | нащадок Адама в десятому поколінні |
Згадки | Буття 6:8 — 9:29 |
Батько | Ламех |
Мати | Бетенос |
Дружина | Емзара або Ноема |
Діти | Сим, Хам і Яфет |
Пов'язані поняття | Ноїв ковчег, Сім законів нащадків Ноя |
Пов'язані події | Всесвітній потоп, Завіт Бога з людством, Розселення народів |
Характерні риси | Єдинобожжя, праведність, непорочність |
Згідно Біблії, Ной був праведником у своєму поколінні, за що був врятований Богом від Всесвітнього потопу і став продовжувачем людського роду. З цією метою Бог наказав Ною побудувати Ковчег і взяти туди членів своєї родини і по парі тварин кожного виду (згідно Буття 7:2, «чистих» тварин треба було взяти по семи пар, щоб був запас для жертвоприношень). Після закінчення потопу ковчега прибило до гір Араратських (Буття 8:4), де Ной приніс жертви Богові, і Бог благословив його і його потомство, уклавши з ним Завіт (Буття 9:1—17). На підставі того, що назва Арарат рівнозначна Урарту, місцевості і державі на північ від Ассирії, вважається, що Араратські гори перебували в Урарту, в якій знаходиться і гора Арарат[1][2][3]. Згідно Біблійної енциклопедії Брокгауза, ніщо не вказує на те, що ковчег пристав саме до сучасної гори Арарат[3].