Політика реформ і відкритості
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Політика реформ і відкритості (спрощ.: 改革开放; кит. трад.: 改革開放; піньїнь: Gǎigé kāifàng) — програма соціально-економічних реформ в Китайській Народній Республіці, націлена на створення соціалізму з китайською специфікою, або соціалістичної ринкової економіки, і на відкритість до зовнішнього економічного ринку та світу. Реформи розпочалися 1978 року за ініціативи крила прагматиків у Комуністичної партії Китаю (КПК), очолюване китайським політичним діячем і тодішнім фактичним лідером країни Ден Сяопіном, і тривають донині[1][2][3][4].
Політика реформ і відкритості | |
Назва | спрощ. кит.: 改革开放 |
---|---|
Засновник | Ден Сяопін, Ху Яобан і Чжао Цзиян |
Країна | КНР |
Час/дата початку | грудень 1978 |
Реформи мали на меті витягнути КНР із тяжкої соціально-економічної кризи і бідності після диктатури Мао Цзедуна та ініційованих при ньому «Великого стрибка» та Культурної революції. Після протестів на площі Тяньаньмень 1989 року увійшли в стагнації, однак відродилися 1992 року після знаменитого південного турне Ден Сяопіна.
Унаслідок цього, 2010 року КНР перегнала Японію як другу за величиною економіки у світі по номіналу[5][6]. В 2014 році Китай в такому ж абсолютному макроекономічному показнику обігнав США по паритету купівельної спроможності, зайнявши перше місце[7][8][9].
В результаті, економічні реформи призвели до економічного зростання, за даними Світового банку, понад 850 млн людей були позбавлено злиднів[10].