Русини (етнографічна група)
етнонім етносу / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Русини (етнографічна група)?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Руси́ни (русин. Русины, Руснакы) — етнонім, який вживають для національної самоідентифікації окремі групи нащадків українців-русинів Австро-Угорської імперії. Люди, які самоідентифікуються як русини, проживають переважно на сході Словаччини, в Сербській Воєводині, Хорватії, Закарпатській області України та на крайньому південному заході Польщі, а після імміграції в 18—20 століттях також у США та Канаді. На кінець XX — початок XXI століття ідеологи політичного русинського руху[10][11] зараховують до русинів усіх українців Закарпаття й Лемківщини та їхніх нащадків незалежно від їхньої самоідентифікації й рідної мови[12]. Сучасний етнонім «русини» не слід плутати з колишньою самоназвою українців (див.Русини), які означають два різні визначення.
Русини | |
---|---|
| |
Кількість | більше 50 000 |
Ареал |
Словаччина: 63 556[1][2] Сербія: 15 626[3] Україна: 10 100[4] США: 8 934[5] Угорщина: 3 882[6] Хорватія: 2 789[7] Чехія: 1 109[8] Польща: 638[9] |
Близькі до: | лемки, гуцули, бойки |
Релігія | православ'я, український греко-католицизм |
Чіткого загальновизнаного тлумачення сучасного етноніму русини не існує, це питання контраверсійне, навіть кровні родичі однієї родини одночасно можуть ідентифікувати себе як із русинами (руснаками), так і з лемками (українським/русинським субетносом), українцями взагалі, словаками, поляками[12].
Терміни «угроруси» та «русини» використовувалися владою Угорщини під час Австро-угорської імперії і в часи гортистсьскої окупації Карпат, а другий — також чеською владою до 1945 р. з метою відокремлення носіїв цієї групи діалектів від решти українців.
Науковці відносять сучасних русинів як до етнографічної групи українців (наприклад, редакція Енциклопедії українознавства[13], Май Панчук[14], Василь Балушок[15] тощо), так і до окремого етносу (наприклад, Пол Роберт Магочі[12]).
Тема русинства загалом та його політичного чинника зокрема є предметом численних наукових розвідок вітчизняних та зарубіжних дослідників. Вона характеризується полярністю та гострою полемічністю дискурсу довкола визначення статусности русинської спільноти. Олег Баган, Любомир Белей, Микола Вегеш[16], Степан Віднянський[17], Михайло Зан, Валентин Крисаченко, Олександр Майборода, Олекса Мишанич, Микола Мушинка, Роман Офіцинський, Май Панчук, Михайло Тиводар[16], Надія Кічера[18], Пйотр Жоховський, Т. Іванський та інші при аналізі проблем формування української політичної нації та державності аргументовано доводять, що русини в сучасному сенсі слова — це самоназва трьох етнографічних груп українців: лемків, бойків та долинян і субетносу — гуцулів[16]. Частина інтелігенції Пряшівщини з кінця 1980-их рр. вживає терміни русин-українець й русько-український, не заперечуючи ані ендоетноніму русин, ані приналежности русинів до української нації (така ж ситуація існувала в Галичині кінця XIX—початку XX століття)[19].
Провідним теоретиком русинського питання й автором багатьох наукових творів є голова українських досліджень Торонтського університету професор Пол (Павло) Роберт Маґочі[20]. Прибічники політичного русинства, зокрема, Євген Жупан, П. Р. Маґочі, Іван Мигович, М. Завадяк, І. Поп, Пол Бест, ставлячи за мету формування русинської адміністративно-територіальної автономії на Закарпатті, відкидають аргументацію української академічної науки, апелюють до практики визнання русинів окремою національністю в деяких сусідніх з Україною країнах, наполягають на необхідності подібного кроку з боку офіційного Києва[16]. На тлі російської агресії в Україні кремлівська пропаганда продовжує загострювати ситуацію навколо русинського питання в Закарпатській області[21][22].
На думку професора Любомира Белея, термін «русин», який є історичною самоназвою всіх без винятку етнографічних груп українців[23], треба заборонити використовувати в значенні «неукраїнець»[24].