Скіфська мова
група східноіранських мов / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Скіфська мова?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Скіфська, або скитська мова — мова європейських скіфів (сколотів) класичного та еліністичного періоду, яка належить до східних іранських мов, індоіранської групи індоєвропейської мовної родини. Належить до давньоіранських мов.
Скіфська мова | |
---|---|
Поширена в | Скіфія Європейська |
Регіон | Степова та лісостепові зони України (VI ст. до н. е. — II ст. н. е.); Пн. Кавказ (VII ст. до н. е); Добруджа (II ст. до н. е. — II ст. н. е.) |
Носії | Мертва мова |
Писемність | неписемна |
Класифікація |
|
Належність | Давньоіранські мови (за історико-фонетичними особливостями) |
Офіційний статус | |
Коди мови | |
ISO 639-3 | не визначено |
SIL | за ISO 639 не визначено |
Інколи під визначенням «скіфська мова» розуміють сукупність «скіфо-сарматських діалектів» — мов (діалектів) «іраномовних сакських чи скіфських племен, розповсюджених в сер. І тис. до н. е. на величезній території — від узбережжя Чорного моря до кордонів Китаю»[1]. Саме така сукупність давньосхідноіранських мов має код xsc й у цій статті не розглядається.
Отже, аналіз наявного матеріалу дає підстави для припущень, що скіфська була близька до мов, які згодом лягли в основу таких мов, як пушту, бактрійська, мунджанська-їдга[2] (далі мови бактрійського кола).