Супутникове телебачення
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Супу́тникове телеба́чення — система передачі телевізійного сигналу від передавального центру до споживача через штучний супутник Землі, розташований на геостаціонарній навколоземній орбіті над екватором.[джерело?]
Сигнали сучасних систем супутникового зв'язку використовують частотний діапазон Ku band, що займає смугу (12–18 ГГц) і потребують приймаючу тарілку невеликого розміру (менше метра в діаметрі).[1] Перші супутникові телевізійні системи, що вже застаріли, і могли працювати лише в односторонньому напрямку — отримувати телевізійні сигнали. Ці системи сприймали більш слабкі аналогові сигнали, що передавалися в C-діапазоні (4–8 ГГц) із супутників типу FSS, і потребували великих 2-3 метрових тарілок. Відповідно, такі системи так і почали називати «великі тарілки», і вони були більш дорогими і менш популярними.[2]
Перші системи передавали аналоговий сигнал, в той час як сучасні використовують цифрові сигнали, що дозволяє реалізувати сучасні телевізійні стандарти телебачення високої роздільної здатності, завдяки значно покращеній спектральній ефективності цифрової передачі сигналу.