Т-80
радянський основний бойовий танк з газотурбінним двигуном, прийнятий на озброєння 1976 року / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Т-80?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Т-80 — радянський основний бойовий танк. Прийнятий на озброєння 1976 року, Т-80 став першим у світі серійним танком з газотурбінним двигуном в ролі основного двигуна, випередивши американський «Абрамс»[⇨]. Всього виготовлено близько 5 тисяч танків Т-80. У ході виробництва Т-80 зазнавав суттєвих модифікацій. Зокрема, танк ліг в основу Т-80У, Т-80УД, російських Т-80БВМ та українських Т-84. Танки цієї родини експлуатуються збройними силами Кіпру, Пакистану, Південної Кореї, Росії й України.
Т-80 | |
---|---|
Т-80БВ | |
Тип | основний бойовий танк |
Походження | СРСР |
Історія використання | |
На озброєнні | 1976 — нині |
Оператори | див. Оператори |
Історія виробництва | |
Розробник | Микола Попов, ЛКЗ |
Розроблено | 1967 — 1978 |
Виробник |
ЛКЗ ОЗТМ(інші мови) ХЗТМ |
Виготовлення | 1976 — 1998 |
Виготовлена кількість |
понад 5000 |
Варіанти | див. Модифікації |
Попередники | Т-64, Т-72 |
Наступники | Т-80У, Т-80УД, Т-84, Т-80БВМ |
Характеристики (Т-80Б) | |
Вага | 42,5 т |
Довжина | 9,6 м |
Довжина корпусу | 7 м |
Ширина | 3,6 м |
Висота | 2,2 м (по даху) |
Екіпаж | 3: командир, механік-водій, навідник |
| |
Броня | комбінована броня |
Головне озброєння |
125-мм гармата 2А46 |
Другорядне озброєння |
1 × 12,7-мм НСВТ 1 × 7,62-мм ПКТ |
Двигун |
ГТД-1000Т, ГТД-1000ТФ або ГТД-1250 1000–1250 к.с. |
Питома потужність | 25,8 кс/т |
Дорожній просвіт | Т-80Б: 0,38 м |
Операційна дальність |
335–600 км |
Швидкість | 70 км/год |
| |
Т-80 у Вікісховищі |
Типово для радянських танків, як Т-64 та Т-72, Т-80 має комбіновану броню, екіпаж із трьох осіб, 125-мм гладкоствольну гармату 2А46 та автомат заряджання всередині башти. Вага танка складає від 42 до 46 тонн у різних версіях. Завдяки газотурбінному двигуну потужністю 1000 к.с.[прим. 1] переважав сучасні йому радянські танки за рухливістю, однак був дорогим у виробництві та споживав значно більше пального[⇨].
Т-80 мав стати заміною для Т-64 і Т-72, однак всі три родини танків виготовлялись паралельно з 1976 до 1987[прим. 2], мали ідентичне озброєння та подібні характеристики, але були практично не уніфікованими між собою, що призводило до проблем із логістикою. Т-64 та Т-80 вважались елітними танками, які мали сучасніші системи керування вогнем, кероване озброєння та бронювання, й не постачались на експорт, тоді як Т-72 був «мобілізаційним» танком: дешевшим, простішим, масовим та дозволеним до експорту.