Василь Ябур

Васи́ль Я́бур (*28. октобер 1936, Стащін, окрес Снина – †1. юн 2025, Пряшів) — языкознатель, педаґоґ і єден з двох кодіфікаторів русиньского літературного языка на Словакії.^[2]

Василь Ябур
словац. Vasil Jabur
Познатый як	кодіфікатор русначіны про Словакію
Уроджіня	октобра 28., 1936(1936-10-28)
Стащін, окрес Снина, Словакія
Упокоеня	юна 1., 2025 (88 р.)
Пряшів (похованя: Кошіцї)
Научна робота
Сферы наук	лінґвістіка
Ученый ступень	доктор філозофії (1969); кандідат наук (1987); доцент (1991)
Alma mater	Універзіта Коменьского в Братїславі
Узнаня
Честны титулы	Дяковный лист РОС (2016)[1] Дяковный лист РОС (2025)[2]
Одзнакы
Премія св. Кіріла і Мефтодія (2007) Бронзова медайла Пряш. універзіты (2016) Премія А. Духновича (2016) Стріберна медайла Пряш. універзіты (2019) Крест Прибины III. класы (2021) Золота медайла Пряш. універзіты (2024)
*** VIAF:63158066390708430073; Ту можуть быти податкы з Wikidata, не контролованы авторами статі

Штудії і научна робота

Учів ся в руській ґімназії в Гуменнім в рр. 1947–1953, в році 1954 закінчів штудії на україньскій середній школі в Снині. Потім продовжовав в здобываню освіты на Высшій школы російского языка і літературы в Празі, котру закінчів у 1958-ім році. На Універзіті Коменьского в Братїславі здобыв тітулы кандідата наук (р. 1987) і доцента (р. 1991).^[3]

Ябур як фаховець в области фукціоналного языкознательства выкладав в рр. 1961–1977 на Педаґоґічній школі в Пряшові, в рр. 1964–1986 на Універзіті Павла Йозефа Шафарика і в рр. 1986–1993 на Высшій педаґоґічній школі в Нітрі.^[3]

По зміні режіму у 1989-ім році, Василь Ябур зачав занимати ся кодіфікаційов русиньского літературного языка, в роцї 1993 вырїшив наповно ся оддати карпатьскій русиністіцї, конкретно намаганю сповнити цїль русиньского руху — вытворити кодіфікованый русиньскый язык. Ябурове рїшіня але не зістало без наслїдків. Такой быв засыпаный крітіков з боку колеґів з універзіты у Пряшові, котры были україньской орьєнтації. Обвинили го з того, же ся зрік свого посланя науковця в моментї, коли вырїшив скапчати ся з „політічным русинізмом“, як ся обродный рух Русинів у тім часї называв.^[3]

Выслїдком того процесу была серія языковых публікацій, котрых быв Василь Ябур едітором, ці автором.^[4] Актівный быв таксамо як шпеціаліста на русиністіку (1995–1998) в пряшівскій філії Штатного педаґоґічного інштітуту в Братїславі, де про Міністерство школства Словацькой републікы приправив проґрам про выучованя русиньского языка на першім ступню основных школ. Тот проґрам быв розшыреный ай на другый ступінь ОШ, а тыж про середнї школы. Наслїдовало выданя серії учебників про 1.–9. річник основных школ і про 1.–4. річник середнїх школ. В роцї 1998 на Пряшівскій універзітї у Пряшові было заложене Русиньске оддїлїня, а наслїдно самостатный Інштітут русиньского языка і културы (2008).^[5]

Ябур є так само автором серії русиньскых учебників про штудентів універзіты, і є сполуавтором і головным редактором публікації „Правила русинського правопису“ із 1994-го року, котра поклала основу норм русиньского літературного языка на Словакії.^[6][3]

Вызнаменаня

В року 2007 Карпаторусиньскый научный центер в Споєных штатах Америкы уділив Васильови Ябурови Премію св. Кіріла і Мефтодія за розвиток русиньского языка.^[2] В року 2016 за розвой русіністікы од Пряшовской універзіты дістав бронзову медайлу і премію А. Духновіча од Карпаторусиньского научного центра в США.^[1] В року 2019 Пряшівска універзіта в Пряшові уділила Васильови Ябурови Стріберну медайлу за ціложывотне діло.^[2] В року 2021 Василь Ябур одзначеный Крестом Прибины III. класы за заслугы при кодіфікації русиньского языка.^[7] В року 2024 Васильови Ябурови Пряшівска універзітауділила Золоту медайлу – найвысшу нагороду універзіты, котру дістав за вызначну научно-педаґоґічну роботу і розвиток Інштітуту русиньского языка і културы і Пряшівской універзіты.^[2]

Публікації

• А. Плїшкова, К. Копорова, В. Ябур. «Русиньскый язык. Комплексный опис языковой сістемы в контекстї кодіфікації» (2019, 476 с.)
• В. Ябур, А. Плїшкова, К. Копорова. Ґраматіка русиньского языка
• В. Ябур, К. Копорова, А. Плїшкова. Морфолоґія і словотворїня русиньского языка. Высокошкольскый учебник (2016, 187 с.),

Жерела и одказы

• Павел Роберт Маґочій в статі Жертовность і смілость: Василь Ябур і русиньскый язык "Кодіфікаторы языків суть подобны єднотливцям в іншых сферах жывота, котры мають амбіцію зробити штось нове. Такы особы суть звычайнї выставлены крітіцї, ці то уже за цїлковый концепт, котрый пропонують (в данім припадї за думку окремого русиньского языка), або за дакотрый з шпеціфічных аспектів пропонованой кодіфікації. Ани Василь Ябур не є вынятком. Кодіфікацію (1995), але передовшыткым доповнїня і зміну дакотрых правил по десятёх роках од кодіфікації (2005) не прияли вшыткы, котры в сучасности пишуть і публікують в русиньскім языку. Конець-кінцїв, така крітіка є сама по собі позітівным феноменом, бо кедь уже не має іншу функцію, назначує, же кодіфікованый русиньскый язык не є лем думков дакількох інтелектуалів, але жывов ентітов, котру шырша сполочность бере важнї."
• П. Медвідь (2016.11.07): Василь Ябур дістав премію А. Духновіча. Нагородила го і універзіта
• П. Медвідь (2016.10.28): Округлый юбілей Василя Ябура, кодіфікатора нашого языка
• П. Медвідь (2025.06.04): Вмер Василь Ябур – єден із двох головных кодіфікаторів русиньского языка
• Микола Штець. ДО ПИТАННЯ КОДИФІКАЦІЇ «РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА» (по укр.) (pdf). https://shron1.chtyvo.org.ua/Shtets_Mykola/Do_pytannia_kodyfikatsii_rusynskoho_iazka.pdf. [перевірено 2025.06.06]. "Проголошення кодифікації «русиньского языка» не змінило прагматичного ставлення батьків до викладової мови, а саме до питання, «де може їхня дитина застосувати свої знання “русиньского языка”, на яку роботу, посаду може влаштуватися, в яку школу буде їй легше поступати». На ці питання батьки не знайшли позитивної відповіді. Саме тому «русиньска» мова не стала мовою викладання в школах (якщо не брати до уваги кілька дітей одного класу, де вивчається «русиньска» мова і для яких творяться навіть шкільні підручники). Незважаючи на те що досі немає «русиньского» шкільництва, у Пряшівському університеті вже іде підготовка студентів на «русиньскому» відділенні (у комбінації «русиньска» мова – англійська мова), хоча досі це відділення не має ґрунтовних вузівських підручників «русиньского языка» (фонетики, морфології, синтаксису та ін.). Отже, за весь час від кодифікації «русиньского языка» не виникло «русиньске» шкільництво і не бачимо якихось передумов, що воно виникне, тоді для кого кодифікувався «русиньский язык»? І в наш час кодифікація здійснювалася лише для «русиньскої еліти», або, як пише М. Сисак, «...akt kodifikácie sa uskutočnil a v histórii ostane ako satisfakcia pre пеvеl’кý kolektiv entuziastov, ktorí priložili ruku k blahorodnému dielu...». Чи дійсно варто було робити такий експеримент для кількох ентузіастів? Адже і той невеликий «колектив» розділився (чи розпався), оскільки після появи згаданих «нових правил» В. Ябура та А. Плішкової «Русиньска оброда» заявила про те, що тільки їй належить право координувати справу кодифікації (для цього створила Языкову раду), пообіцяла створити нову норму (кодифікацію?) і прийняти необхідні заходи для того, щоб підручники за «новими правилами» В. Ябура та А. Плішкової не були надруковані. Отже, «Русиньска оброда» не визнала виправлену версію «Правил русиньского правопису», не визнала водночас і компетентність «Інштітуту русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові» займатися справами кодифікації «русиньского языка»."
• https://independent.academia.edu/JaburVasil