Володимир Микита

From Wikipedia, the free encyclopedia

Remove ads

Володи́мир Мики́та (*1. фебруара 1931 Ракошино, Підкарпатьска Русь – †15. юла 2025, Ужгород) быв народный умелець Україны русиньской народности.[2][3][4] Малярь закарпатьской школы жывопису, учів ся у такых знамых умельців як Ерделій, Бокшай, Манайло.[2]

 Тота статя обсягує испис жерел, матеріалы на далшоє читаня вадь вонкашні удкликованя, айбо потребує референцій удну текста.
Обы інформація была провірителна, радно давати у тексті статі цитації удповідных жерел, из котрых она ся брала; тото мож учинити через ґомбичку „Джерело“ у візуалному редакторови вадь теґ вікірозміткы <ref>…</ref>.
Коротка інформація Володимир Микита Владімір, Чинность ...
Remove ads

Жывотопис

Уродив ся Володимир Микита у 1931-ім роцї в селї Ракошино на Підкарпатю, котре втогды належало до складу Чехословакії. Закінчів руську ґімназію у Мукачові і потім штудовав в Ужгородї на умелецькім учілищу під веджінём Йосифа Бокшая і Адалберта Ерделія. Во своїх штудентьскых часох много раз выставлёвав вєдно із своїма учітелями і став ся продовжователём традіцій міджівойновой підкарпатьской малярьской школы. І то нелем техніков малёваня, но і принятём філозофії служіня народу і отчізнї.

Remove ads

Творба

Микита має успіх як портретіста, автор жанровых сцен, пейзажів, но в ёго творчости суть і філозофічны роздумы о смыслї людьского єствованя. Творчу зрїлость досягнув у 1960-ых роках, коли ся в ёго творчости обявили ся штири головны мотівы: псіхолоґічный портрет, благородна сільска робота, філозофічный пейзаж і еколоґічный протест. Переломом быв образ „Ягнятко“ із 1969, одколи суть на полотнах Микиты міцьны сільскы особы, котры наповнює внутрїшнёв дінаміков творїня. Тыма образами Микита представив в умелецькых кругах совєтьской Україны новый приступ трактованя тем традічного сільского жывота.

Ґалерію портретів у Володимира Микиты одкрывать лірічне полотно „Моя мамка“ із 1967-го року, по котрім вытворив дакілько портретів сучасників. Портрет під назвов „Малярь Манайло“ здобыв про Микиту перше місце міджі вызначныма майстрами сучасного філозофічного портрету. У Микиты суть унікатны і ёго пейзажы (мальбы країны).

Володимир Микита одограв вызначну роль і в културнім жывотї Підкарпатьской Руси (днесь Закарпатя) в остатнїх роках совєтьского режіму і незалежной Україны. У рокох 1966–1999 быв головов „Закарпатської обласної організації Спілки художників України“. За свої умелецькы успіхы быв і дакілько раз оцїненый: членьством у „Національній спілці художників України“ од 1962, має тітул „Заслужений художник України“ од 1975, од 1991 має тітул „Народний художник України“. Од 1997-го року быв членом-корешпондентом в „Академії мистецтв України“ і од 2004-го быв рядным членом той академії. Быв лавреатом областной премії Й. Бокшая і А. Ерделія, ай лавреатом премії Т. Шевченка. У 2006-ім роцї му была передана „Золота медаль Академії мистецтв України“, в тім самім роцї дістав од презідента Україны „Орден Ярослава Мудрого V. ступня“. Быв честным жытелём міста Ужгород.

У 2004-ім роцї став лавреатом Премії за вызначне дїло про русиньскый народ, передаваной Карпаторусиньскым научным центром у Ню Йорку і фінанцованой русиньскым філантропом із Канады – Штефаном Чепом. Микита має свою важну роль в народнім возроджованю Русинів. Твердо стоїть на позіціях, же Русины суть окремым народом. На Світовім конґресї Русинів у 1999-ім роцї, котрый проходив в Ужгородї, Володимир Микита зорґанізовав ретроспектівну выставку русиньского уменя. Выставкы мав од Франції через Канаду аж по Японію. Русиньскый малярь Володимір Микита 1-го фебруара 2021 дожыв ся красного округлого юбілею – святковав 90 років жывота.[2]

Микита — єден з класиків закарпатьской малярьской школы; глубоко народный малярь, котрый проникливо, зоз сім­патіёв розкрывав патріархалный світ рідного села. Сюжетны тай бытовы композіції, портреты, мертва натура, краины выникають шыротов тематичного діапазону, многогранностёв вниманя околичного світу, выразнов індівідуалностёв малярской манїры. Через філозофске пообщіня і сімволічне указаня реалій каждоденности Микита стремив ку сінтетічности, сповідовав строгу лоґіку міцной композіційной ставбы, котра подтримана своєфайтовым колорістічным ладом і майстерно розробленов рітміков. Дакотры образы хранять ся в музеях Україны, РФ, Литвы, Словакії, Мадярщины, Венесуелы.[3]

Remove ads

Екстерны одказы

Референції

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads
Remove ads