Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Альберт Віюк-Коялович гербу Костеша Відмінна (Войцех Віюк Коялович, Альберт Коялович, біл. Альбэрт Каяловіч, пол. Wojciech Wijuk Kojałowicz, лит. Albertas Kojalavičius-Vijūkas, 1609 — 6 жовтня 1677) — литовський письменник, полеміст, історик[3], перекладач, геральдик[4], доктор теологічних наук, професор філософії та ректор Віленського університету, цензор, радник і духівник віленського єпископа Завіші, заступник великого канцлера коронного[5].
Альберт Коялович | |
---|---|
Альберт (Войцех) Віюк-Коялович | |
Народився | 1609 Romainiaid, Q11825634?, Троцьке воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита |
Помер | 6 жовтня 1677[1] Варшава, Річ Посполита |
Підданство | Велике Князівство Литовське |
Національність | литовець |
Діяльність | філософія, теологія, освіта |
Відомий завдяки | історик, письменник, теолог |
Alma mater | Вільнюський університет |
Знання мов | латина[2] |
Заклад | Вільнюський університет |
Титул | шляхтич, професор, доктор наук |
Посада | ректор Вільнюського університету |
Конфесія | католик |
Рід | Кояловичі |
герб «Костеша» | |
Народився в Ковенському повіті[4][lower-alpha 1] Великого князівства Литовського. Доводився братом відомому доктору філософських наук Казимиру Кояловичу (1617—1674)[4]. Обоє походили зі сполонізованого литовського шляхетського роду гербу «Віюк» («Костеша V», Остоя)[3][6][7][8][9]. Звідси мав додаток (придомок) до прізвища — «Віюк».
У 1627 р. вступив в орден єзуїтів[10]. У 1628—1632 рр. навчався у Віленському, Несвізькому і Смоленському[3] колегіумах ордену. У 1634—1638 рр. студіював на теологічному факультеті у Віленській академії, де в 1645 р. отримав ступінь доктора теології та до 1658 р. викладав там схоластичну філософію.
Став одним з організаторів Ковенського колегіуму[10][4].
У 1644—1645 рр. — професор полемічної теології у Бранево (Польща)[4][10]. Від 1649 р. — проканцлер (підканцлер[4][10]) Віленської академії[3]. У 1654—1655 рр. — ректор Віленської академії.
З 1658 р. — на службі двору віленського єпископа-суфрагана Сапеги А., єпископа Довгяло Я. (у подорожах з ними)[4][10].
Став єзуїтським прокуратором Литви та делегатом до Святого Престолу в Римі на конгрегації ордену єзуїтів. Через присутність російських військ у Вільні не зміг довший час повернутися до свого міста.
У 1662—1666 рр. — препозіт (від лат. praepositus — настоятель)[10][4] будинку ченців у м. Вільнюсі, став заступником провінціала (голови провінції єзуїтів у Литві)[3] і його намісником[4].
Через гоніння з боку Радзивіллів проти нього — переїхав до м. Варшави (бо на думку представників династії Радзивіллів Альберт Коялович «розкрив таємниці Радзивіллів» у творі «Літопис Радзивіллів», що вийшов у м. Вільно в 1653 р.).
Від 1668 р. — префект Варшавського колегіуму[4][10].
Автор 34 опублікованих за життя праць[4].
Полемічні твори А. Кояловича спрямовані проти кальвіністів, протестантів. Він автор богословських трактатів, біографій єзуїтів, творів з історії України, Литви та Білорусі (див. «Велике князівство Литовське»). Головні з них: «Історія Литви», перша частина якої видана в м. Гданську в 1650 р., друга — у м. Антверпені в 1669 р. латинською мовою (дав опис подій до 1572 — року смерті короля Речі Посполитої Сигізмунда ІІ Августа); «Літопис Радзивіллів», «Хроніка Сапіг», вийшов у м. Вільно в 1653 р. теж латинською мовою. У роботах А. Кояловича багато відомостей про м. Мінськ. В його творах є багато звісток про запорозьких козаків (книга «Про дії проти запорозьких козаків у 1648—1649», Вільно, 1651).
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.