Белзьке воєводство
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Бе́лзьке воєво́дство (лат. Palatinatus Belzensis, пол. Województwo bełskie) — адміністративно-територіальна одиниця Королівства Польського та Корони Польської в Речі Посполитій в 1462–1793 роках. Створене на основі земель Белзького князівства. Входило до складу Малопольської провінції. Належало до регіону Червона Русь. Розташовувалося в південно-західній частині Речі Посполитої, на заході Русі. Головне місто — Белз. Очолювалося белзькими воєводами. Сеймик воєводства збирався у Белзі. Мало представництво із 2 сенаторів у Сенаті Речі Посполитої. Складалося з 4 повітів. Станом на 1793 рік площа воєводства становила &&&&&&&&&&&09000.&&&&009000 км²[1]. Ліквідоване 1795 року під час третього поділу Речі Посполитої. Територія воєводства увійшла до складу Королівства Галичини і Волині Австрійської монархії.
Белзьке воєводство | |
Герб | |
Дата створення / заснування | 1462 |
---|---|
Текст девізу | In recto dirigitur |
Країна | Корона Королівства Польського |
Столиця | Белз |
Адміністративна одиниця | Малопольська провінція |
Адміністративно-територіально поділяється на | Буський повіт, Белзький повітd, Грабовецький повітd, Городельський повітd, Любачівський повіт[d] |
Спільний кордон із | Руське воєводство, Люблінське воєводство (1474—1795), Волинське воєводство |
Замінений на | Королівство Галичини та Володимирії |
На заміну | Белзьке князівство |
Час/дата припинення існування | 1793 |
Белзьке воєводство у Вікісховищі |