Loading AI tools
російський політик З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Александр Булиґін (18 серпня 1851, Рязанська губернія — 5 вересня 1919, Рязань) — слідчий міністерства юстиції у Київській губернії, міністр внутрішніх справ Російської імперії (січень — жовтень 1905).
Булигін Олександр Григорович | |
Народження: |
18 серпня 1851 Рязанська губернія, Російська імперія |
---|---|
Смерть: |
5 вересня 1919 (68 років) Рязань, Російська СФРР |
Причина смерті: | вогнепальна рана |
Країна: | Російська імперія |
Освіта: | Училище правознавства |
Шлюб: | Olga Nikolaevna Delyanovad |
Народився в садибі Булигіно Рязанської губернії в сім'ї поміщика Григорія Булигіна (1809 — 21.08.1874) та його дружини Софії, урод. Лачинової. Мав 3340 десятин землі (успадкованої та придбаної в Рязанській та Саратовській губерніях). Доводився свояком міністру юстиції М..Якимову та троюрідним братом — багатому графу С. Д. Шереметьєву.
У 1871 закінчив Імператорське училище правознавства та служив спочатку у відомстві міністерства юстиції, слідчим у Київській губернії[1]. Через 2 роки призначений чиновником особливих доручень при Саратовському губернаторі, гласний повітового і губернського земських зборів, в 1879 став інспектором Головного тюремного управління.
У 1881 Булигін обраний зарайським повітовим ватажком дворянства (в Рязанській губернії). З 1888 по 1889 був тамбовським віце-губернатором. В 1889 став калузьким губернатором, звідки через 4 роки був переведений на аналогічну посаду в Москву. Знаком визнання його заслуг було обрання Булигіна почесним громадянином Калуги, Жиздри та Коломни. Числився при дворі у чині гофмейстера (1896). У 1902 знятий з посади губернатора (з призначенням помічником московського генерал-губернатора князя Сергія Олександровича).
20 січня (2 лютого) 1905 призначений міністром внутрішніх справ (по 22 жовтня 1905 року). 18 лютого (3 березня) того ж року на його ім'я було дано Високий рескрипт, яким під його головуванням засновано Особливу нараду для обговорення висловленої в рескрипті монаршої волі «залучати найдостойніших довірою народу одягнених, обраних від населення людей для участі в попередній розробці припущень». Відповідно до указу Миколи II очолив підготовку законодавчих припущень про заснування законодавчого органу народного представництва, який отримав у суспільстві назву «Булигінської думи». Розроблене комісією на чолі з Булигіним положення про вибори (правом голосу наділялися лише обмежені категорії осіб: великі власники нерухомого майна, великі платники промислового і квартирного податків і на особливих підставах селяни[2]) було затверджено царським маніфестом від 6 серпня 1905 року, проте викликало сильне невдоволення у суспільстві, і вибори до Булигінської думи не відбулися.
Після Маніфесту 17 жовтня були розроблені нові положення про Думу та принципи її формування[3].
Після усунення з міністерського поста Булигін втратив колишній вплив і фактично зійшов із політичної арени. Формально залишався членом Держради за призначенням (з 01.01.1905 по 1917): перебував у правій групі, з 1915 — безпартійний[4] . У 1913 — статс-секретар, почесний опікун. Головнокеруючий власною канцелярією за установами імператриці Марії (по 1917). Вважався одним із старшин Петербурзького Англійського клубу.
Незабаром після Лютневої революції 1917, 13 березня того ж року, обер-шенк Булигін переніс апоплексичний удар і, з розформуванням імператорського двору, поїхав до Рязанської губернії у свій маєток Рибне, що вважався зразковим у плані скотарства.
У 1919 був заарештований ГубЧК і розстріляний за її вироком «за реакційну політику 1905»[5]
Дружина — Ольга Делянова (16.06.1860, Франкфурт-на-Майні — 1924), донька директора Лазаревського інституту та спадкоємиця вірменського роду Лазаревих, племінниця міністра І. Д. Делянова, своячка (сестра дружини) князя В. М. Голі У першому шлюбі (1881) була заміжня за своїм двоюрідним братом Абрамом Хвощинським (1853–1894). Мала прекрасний голос і була приємною особою. Була опікункою Патронажного жіночого товариства у Санкт-Петербурзі. З 30 травня 1912 кавалерственна дама ордена Святої Катерини (малого хреста) . Померла в Москві[6] і була похована в Донському монастирі. Дітей від Булигіна не було. Її син від першого шлюбу Петро (1882—1920) — підполковник, композитор, автор низки творів для оркестру.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.