Валіде-султан (титул)
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Валіде́-султа́н (осман. والده سلطان — «мати султана») — офіційний титул матері правлячого султана Османської імперії, який вживався з XVI століття.
Першим носієм титулу була Хафса-султан, мати султана Сулеймана I. Першим носієм титулу періоду султанату жінок була Нурбану-султан, мати Мурада III. До введення титулу валіде-султан за сельджукською традицією використовувався титул хатун. Пізніше поряд з титулом валіде-султан використовувалися титули мехд-і ульа-йи салтанат[1] (осман. مهد علياي سلطنت) - «колиска великого султана»[2], валіде-і падишах[1] (осман. والده پادشاه) - «мати правителя»[3] та валіде-і саадетпенах[1] (осман. والده سعادت پناه) - "мати щасливого притулку"[4].
В історії Османської імперії було тридцять шість султанів і один халіф. Відомо про двадцять трьох матерів, які дожили до їх правління[1]. У двох випадках султанами ставали повнорідні брати (Мурад IV і Ібрагім I / Мустафа II і Ахмед III), а їх матері, Кесем-султан і Еметуллах Гюльнуш-султан, двічі отримували титул валіде[5]. В одному випадку обов'язки матерів султана при дворі виконувала мачуха — Пірісту Кадин-ефенді[6][7].
Протягом усього правління сина мати султана була найвпливовішою фігурою у гаремі. Вона користувалася великою повагою та впливом як у палаці, так і за його межами, часто активно втручаючись у державні справи. Що стосується того, якщо мати не доживала до правління сина чи помирала під час нього, частина її привілеїв, обов'язків, а іноді і титул валіде, покладалися на няню султана, хазнедар-уста (керуюча гаремом) чи прийомну мати правителя[5]. Найбільшого впливу у політиці матері султанів досягли в XVI-XVII століттях - в епоху «Жіночого султанату». Найважливішими фігурами цього періоду були Нурбану-султан (мати Мурада III), Сафіє-султан (мати Мехмеда III), Кесем-султан (мати Мурада IV та Ібрагіма I) та Турхан-султан (мати Мехмеда IV). Зі смертю султана або його усуненням з трону весь його гарем вирушав до Старого палацу, звідки після сходження на трон його наступника викликалася мати останнього, яка під час пишної церемонії валіде алайї отримувала титул «валіде-султан», очолювала гарем сина і шанувалася як «перша жінка держави»[5].
Матері султанів походили здебільшого з наложниць, тому вони, як правило, не отримували систематичної освіти, проте вміли читати та писати. Валіде-султан мали дохід (башмалик) із султанських земель у різних частинах імперії, володіли літніми та зимовими маєтками, а також отримували подарунки від османської аристократії та іноземних держав. Справами валіде-султан поза межами палацу займалися баб-ус-сааде агалари[en] (голови білих євнухів). Валіде-султан вкладали значні капітали у вакуфи, започатковані ними в Стамбулі, Мецці, Медіні та Єрусалимі. За вакуфами стежив дар-ус-сааде агаси (голова чорних євнухів).
Слово валіде (والده) буквально означає «мати» османською турецькою від арабської wālida.
Султан (سلطان, sulṭān) — арабське слово, яке спочатку означало «влада» або «панування». До початку XVI століття цей титул, який носили як чоловіки, так і жінки Османської династії, замінив інші, за якими були відомі видатні члени султанської родини (зокрема, хатун для жінок і бей для чоловіків). Отже, титул валіде-хатун, який носили матері правлячих султанів до XVI століття також перетворився на валіде-султан.
Західна традиція знає османського правителя як султана, але самі османи використовували слово падишах (імператор) або хюнкар для позначення свого правителя. Титул складався з слів «султан» та «хан» (наприклад, султан Сулейман-хан). У офіційному зверненні діти султана також мали титул султан, імперські принци (шехзаде) носили його перед своїм іменем, а принцеси — після. Наприклад, Шехзаде Султан Мехмед і Міхрімах-султан були сином і дочкою Сулеймана Пишного. Подібно до принцес, жива мати та головна дружина правлячих султанів носили титул після своїх імен. Наприклад, Хафса-султан, мати Сулеймана та перша валіде, і Хюррем-султан, головна дружина Сулеймана та перша хасекі.
Валіде-султан найважливіша особа в Османській імперії після самого султана у більшості випадків. Як його мати, за ісламською традицією («Право матері — це право Бога»)[8], валіде була достатньо впливою. Вона мала велику владу при дворі султана, у власних покоях (завжди поруч із сином) і на державних діячів[9]. Оскільки мати султана мала прямий та близький доступ до нього, то часто впливала на урядові рішення та великого візира взагалі. Вона була в центрі політичних процесів і інтриг Османської імперії. Також традиційно їй доступні значні економічні ресурси і часто валіде фінансувала великі архітектурні проекти, такі як комплекс мечеті Атіке Валіде в Стамбулі. Здійснювала масштабні благодійні заходи та будувала, оскільки це вважалося одним із основних способів продемонструвати вплив і багатство. Матері султанів також були одними з небагатьох людей в імперії, які мали можливість і засоби для здійснення дорогих проектів. Щоденна стипендія Нурбану-султан, як матері Мурада III, становила 2000 акче. Це надзвичайно велика сума для того часу та означає, що валіде мала великий вплив при дворі. Валіде-султан також мала особливі привілеї, які не були у інших членів гарему як мобільність поза його межами. Іноді це церемоніальна видимість публіці або завуальовані зустрічі з урядовцями та дипломатами. Окрім того, мати султана очолювала один із найважливіших елементів дипломатії при дворі Османської імперії — шлюби принцес. Наймогутніші та найвпливовіші мали кількох дочок, з якими вони укладали важливі союзи через шлюб[10]. Протягом XVII століття, в період, відомий як Жіночий султанат, роль валіде піднялася на нову висоту. Вони були регентами при малолітніх синах та мали величезну владу[11].
Більшість жінок гарему, які були рабинями, не були офіційно одружені з султанами. Але їхні діти вважалися цілком законними за ісламським правом, якщо їх визнав батько[12].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
