Список матерів султанів Османської імперії

Список матерів султанів Османської імперії — хронологічний перелік матерів верховних правителів з династії Османів, яка правила в 1299—1924 роках.

Реконструкція однієї з кімнат гарему палацу Топкапи, в які селили валіде-султан — матерів султанів, які дожили до їх правління

Зі смертю султана або його усуненням з трону весь його гарем вирушав до Старого палацу, звідки після сходження на трон його наступника викликалася мати останнього, яка під час пишної церемонії валіде алайї отримувала титул «валіде-султан», очолювала гарем сина і шанувалася як «перша жінка держави»^[1]. До введення титулу валіде-султан за сельджукською традицією використовувався титул валіде-хатун. Пізніше поряд з титулом валіде-султан використовувалися титули мехд-і улья-и салтанат^[2] - «колиска великого султана»^[3], валіде-і падишах^[2] — «мати правителя»^[4] та валіде-і саадетпенах^[2] — "мати щасливого притулку"^[5].

Протягом усього правління сина мати султана була найвпливовішою фігурою у гаремі. Вона користувалася великою повагою та впливом як у палаці, так і за його межами, часто активно втручаючись у державні справи. Що стосується того, якщо мати не доживала до правління сина чи помирала під час нього, частина її привілеїв, обов'язків, а іноді і титул валіде, покладалися на няню султана, хазнедар-уста (керівниця гарему) чи прийомну мати правителя^[1]. Найбільшого впливу у політиці матері султанів досягли в XVI-XVII століттях — в епоху «Жіночого султанату». Найважливішими фігурами цього періоду були Хасекі Хюррем Султан мати Селіма ІІ, хоча валіде не була, Нурбану-султан (мати Мурада III), Сафіє-султан (мати Мехмеда III), Кесем-султан (мати Мурада IV та Ібрагіма I) та Турхан-султан (мати Мехмеда IV).

Історія Османської імперії налічує тридцять шість султанів та одного халіфа. Відомо про двадцять трьох матерів султанів, які дожили до їх правління^[2]. У двох випадках султанами ставали повнорідні брати (Мурад IV та Ібрагім I/Мустафа II та Ахмед III), а їх матері, Махпейкер Кесем-султан та Еметуллах Рабія Гюльнуш-султан, двічі отримували титул валіде^[1]. У разі її смерті обов'язки матері султана при дворі виконувала його мачуха — Пірісту Кадин-ефенді^[6][7].

Матері правителів Османського бейліка

У перші роки існування Османської держави його правителі Осман I та Орхан I носили титул бей або емір, пізніше син Орхана Мурад I прийняв титул султан^[8][9] і перетворив Османський бейлік на Османську імперію.

№	Ім'я (роки життя)	Син-бей (роки правління)	Походження	Примітка
1.	Халіме-хатун[10]	Осман I (1281—1326)	Можливо, туркеня[11]
2.	Мал-хатун[11] (померла після 1324 року[12])	Орхан I (1326—1359)	Туркеня[11][13], донька Омер-бея[12][14].	Носила титул, рівний пізніше з'явившомуся валіде-султан[2].

Матері султанів Османської імперії

Ім'я (роки життя)	Походження	Монарх (роки правління)	Примітка
Нілюфер-хатун[11][15][16]	Грекиня[11], ймовірно донька текфура Ярхісара[17][13]	Мурад I (1359—1389)	Носила титул рівний пізніше з'явившомуся валіде-султан [2][16]
Гюльчічек-хатун[11][18]	Грекиня[11][13]	Баязид I Блискавичний (1389—1402)	Померла до сходження сина на престол[19]
Девлет-хатун[20][18][13]	Рабиня або місцева християнка, яка перейшла в ісламську віру[13]	Мехмед I (1413—1421)	Ймовірно, померла до сходження сина на престол[2]
Еміне-хатун[11]	Дочка правителя бейліка Зулькадар Сулі Шабан-бега або, що менш імовірно, його батька Мухаммада Насіра ад-діна[21]	Мурад II (1421—1444 1446—1451)	Ймовірно, померла до сходження сина на престол[19]
Хюма-хатун[11][18] (пом. у вересні 1449[22])	Ймовірно, рабиня грецького або слов'янського походження[13]	Мехмед II (1444—1446 1451—1481)	Носила титул рівний пізніше з'явившомуся валіде-султан[2]
Гюльбахар-хатун[11][18] (пом. до 1492[23])	Албанка[24], понтійська грекиня з Трабзону[25], туркеня[11] або слов'янка[26]	Баязид II (1481—1512)	Носила титул рівний пізніше з'явившомуся валіде-султан[27][28][2]
Гюльбахар-хатун[29][30][16] або Айше-хатун[11][31] (пом. після 1512[32])	? / Айше — донька правителя бейлика Зулькадар Алауддевле Бозкурта[32]	Селім I (1512—1520)	? / Ймовірно, Айше померла до сходження сина на престол[19]
Айше[16] Хафса-султан[11][33][18] (прибл. 1478/1479 — 19 березня 1534[34]/1539[16])	Європейка[35], черкеска або туркеня[36]	Сулейман І (1520—1566)	Валіде-султан[19][28][16][2]
Хюррем-султан[11][18] (прибл. 1500 — 15 квітня 1558[28][16])	Українка (Русинка)	Селім ІІ (1566—1574)	Померла до сходження сина на престол [19]
Нурбану-султан[11][16] (прибл. 1525[37]/прибл. 1530 — 6 грудня 1583[16])	Венеційка[38][39], грекиня з Корфу[40] або єврейка[41][42][43]	Мурад III (1574—1595)	Валіде-султан[19][16][2]
Сафіє-султан[11][16] (1550 — 10 листопада 1605[44][16]/кінець 1618 — початок 1619[45])	Албанка з села Рези в Дукагінському нагір'ї[en][46][47]	Мехмед III (1595—1603)	Мехд-і улья (валіде-султан)[19][16][2]
Хандан-султан[11][16] (прибл. 1574[48] — 12[49]/26 листопада 1605[50][16])	Ймовірно, боснійка[51] або грекиня[49]	Ахмед I (1603—1617)	Валіде-султан[19][16][2]
Халіме-султан[52] (прибл. 1571[48] — після 10 вересня 1623)	Абхазка[53]	Мустафа I (1617—1618 1622—1623)	Валіде-султан[54][16][2]
Махфіруз Хадідже-султан[11][16] (прибл. 1590 — до 1614[55] або 1620[56][57]/1621[58])	Існують версії про грецьке[59][60] та сербське[61][62] походження	Осман II (1618—1622)	Згідно з версією сучасних істориків до моменту сходження Османа II на трон в 1618 Махфіруз була жива, проте всупереч традиціям вона не була переведена зі Старого палацу до палацу Топкапи і не отримала титул валіде[63][57]. Обов'язки матері султана при дворі виконувала няня Османа II [64]. За іншою версією, Махфіруз померла до сходження на престол сина[55][19]
Махпейкер Кесем-султан[11][16] (померла 2 вересня 1651[58][16])	Грекиня[65]	Мурад IV (1623—1640) Ібрагім I (1640—1648)	Валіде-султан при обох синах[19][58][16][2], регент Османської імперії у перші роки правління Мурада IV. Після повалення і смерті Ібрагіма I усунула від влади Турхан-султан - мати султана Мехмеда IV [66]. Задушена прихильниками Турхан[67]
Хатідже Турхан-султан[11][16] (1627[68]/1628[69] — 5 липня 1682[70]/1683[16])	Українка (Русинка)[71][72][73]	Мехмед IV (1648—1687)	Валіде-султан[19][16][2]
Саліха Ділашуб-султан[11][16] (пом. 5 листопада 1689[70][16])		Сулейман II (1687—1691)	Валіде-султан[19][16][2]
Хатідже Муаззез-султан[74][11][16] (пом. 12 вересня 1687[70])	Невідомо[75]	Ахмед ІІ (1691—1695)	Померла до сходження сина на престол[19][16]
Еметуллах Рабіа Гюльнуш-султан[11][16] (1642[76] — 5[76]/6 листопада 1715[16])	Походила з грецької[36] або венеційської[77] сім'ї Верціцці[77][78][36][79] з острова Крит	Мустафа II (1695—1703) Ахмед III (1703—1730)	Валіде-султан при обох синах[19][16][2]
Саліха Себкаті-султан[11][16] (1680[80] — 21 вересня 1739[81][16])	Грекиня[80]	Махмуд I (1730—1754)	Мехд-і улья (валіде-султан)[19][81][16][2]
Шехсувар-султан[11][16] (після 1676 — 27 квітня 1756[81][16])	Українка (Русинка)[82]	Осман III (1754—1757)	Мехд-і улья (валіде-султан)[19][81][16][2]
Міхрішах Кадин-ефенді[11][16] (пом. 1731[16]/1732[81])	Невідомо	Мустафа ІІІ (1757—1774)	Померла до сходження сина на престол[19][16]
Рабіа Шермі-султан[11][16] (пом. 1722/1723)[16]	Невідомо[36]	Абдул-Хамід І (1774—1789)	Померла до сходження сина на престол[19][16]
Міхрішах-султан[11][16] (пом. 16 жовтня 1805[83][16])	Грузинка[84]	Селім III (1789—1807)	Валіде-султан[19][16][2]
Айше Сінепервер-султан[11][16] (пом. 11 грудня 1828[85][16])	Ймовірно, грузинка або черкеска[86]	Мустафа IV (1807—1808)	Валіде-султан[19][87][16][2]
Накшиділь-султан[11][88][16] (1766 — 22 серпня 1817[85][16])	Ймовірно, грузинка або черкеска[35]	Махмуд II (1808—1839)	Валіде-султан[19][16][2]
Безміалем-султан[11] (1808 — 2 травня 1853[89][16])	Грузинка[90][91]	Абдул-Меджид I (1839—1861)	Валіде-султан[19][92][2]
Пертевніял-султан[11][16] (1810 — 5 лютого 1883[89][16])	Черкеска[93]	Абдул-Азіз (1861—1876)	Валіде-султан[19][92][2]
Шевкефза-султан[11] (12 грудня 1820 — 20 вересня 1889[94])	Черкеска[11][7]	Мурад V (1876)	Валіде-султан[19][2]
Тірімюжган Кадин-ефенді[11][95][16] (16 серпня 1819 — 26 квітня 1853[94][16])	Черкеска[11] із субетносу шапсугів[96]	Абдул-Хамід ІІ (1876—1909)	Померла до сходження сина на престол[19][16]. Обов'язки матері султана виконувала черкеска із убихів[97] Пірісту Кадин-ефенді, яка виховувала Абдул-Хаміда після смерті Тірімюжган[6][7]. Пірісту офіційно носила титул матері султана[98][2] і стала останньою валіде-султан Османської імперії [2]
Гюльджемаль Кадин-ефенді[11][99][16] (1826 — 29 листопада 1851[94][16])	Боснійка[100]	Мехмед V (1909—1918)	Померла до сходження сина на престол[19]. Після смерті Гюльджемаль її сина виховувала Серветсеза Кадин-ефенді, але і вона померла до сходження Мехмеда V на престол[78]
Гюлюсту Кадин-ефенді[11] (пом. в травні 1861[94])	Черкеска[36]	Мехмед VI (1918—1922)	Померла до сходження сина на престол[19]. Після смерті Гюлюсту її сина виховувала Шаесте Ханим-ефенді, але і вона померла до сходження Мехмеда VI на престол[78]
Хайраниділь Кадин-ефенді[11] (2 листопада 1846 — 9 вересня 1898[94])	Черкеска[36][101]	Абдул-Меджид ІІ Останній халіф з династії Османів (1922[102]—1924)	Син Хайраниділь не був султаном і носив тільки титул халіфа Османської держави[102]. Сама Хайраниділь до моменту отримання сином титулу не дожила[78]

Список матерів правителів Османського міжправління (1402—1413)

Після полону і смерті султана Баязида I в 1402 році троє його синів розділили уламки імперії: в Едірне проголосив себе султаном Румелії старший син Сулейман-челебі^[103], який захопив владу над турецькими володіннями на Балканському півострові, в Бурсі(західна Анатолія) Іса-челебі^[104], у східній Анатолії - молодший син Мехмед. Мехмед у 1405—1406 роках вів війну проти Іси, розбив брата і об'єднав під своєю владою Анатолію, після чого відправив старшого брата Мусу до Румелії боротися із Сулейманом. Муса досяг успіху, але сам оголосив себе султаном і захопив європейські володіння османів^[105]. В 1411 Мехмед включився в боротьбу за Румелію і в 1413 розбив армію Муси, який утік у Валахію і незабаром загинув. Усі османські володіння знову об'єдналися під владою султана — Мехмеда I^[106].

№	Ім'я (роки життя)	Син-султан (роки правління)	Походження	Примітка
—	Девлетшах-хатун[107] (ум. 1411[105])	Іса-челебі Султан (західної) Анатолії. (1403—1406)	Дочка правителя Герміяна Сулеймана-шаха[tr] і Абіде Мутаххара-хатун, онуки Джалаладдіна Румі[108].
—	Фюлане-хатун[110][48]	Сулейман-челебі Перший султан Румелії. (1402—1411)	Дочка Константина Драгаша, правителя Кюстенділа[48].
—	Девлет-хатун[20][18][13]	Мехмед I Султан (східної) Анатолії. (1403—1406) Султан Анатолії. (1406—1413) Султан Османської імперії. (1413—1421)	Рабиня або місцева християнка, яка перейшла в іслам[13].	Носила титул, рівний пізніше з'явившомуся валіде-султан [2].
—	Можливо[111] Девлетшах-хатун[48]	Муса-челебі Другий султан Румелії . (1411—1413)	Дочка правителя Герміяна Сулейман-шаха і Мутаххари-хатун, онуки Джалаладдіна Румі[108].