Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Андрій Володимирович Василишин (* 24 квітня 1933, с. Веснянка, Хмельницька область — 12 жовтня 2023[1]) — генерал внутрішньої служби України (з 19 серпня 1993). Перший Міністр внутрішніх справ незалежної України (1990–1994). Радник Міністерства внутрішніх справ України (з жовтня 2001). Президент Всеукраїнського фонду правоохоронних органів, Збройних Сил і військових формувань «Україна» (з жовтня 1997).
Андрій Василишин | |
---|---|
1-й Міністр внутрішніх справ України | |
24 серпня 1991 — 21 серпня 1994 | |
Президент | Леонід Кравчук |
Прем'єр-міністр | Вітольд Фокін |
Наступник | Володимир Радченко |
Народився | 24 квітня 1933 с. Веснянка, Старокостянтинівський район, Вінницька область, Українська Соціалістична Радянська Республіка, СРСР |
Помер | 12 жовтня 2023 |
Відомий як | державний службовець, Ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС |
Національність | Українець |
Alma mater | Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка |
Звання | Генерал армії України (Генерал внутрішньої служби) |
Нагороди | |
Київська спеціальна середня школа міліції МВС СРСР (1959). Київський університет імені Тараса Шевченка, юридичний факультет (1966), юрист.
Брав участь в розробці законів, розпоряджень і статутів України: «Про міліцію» (1990), «Про громадянство України» (1991), «Про оперативно-розшукову діяльність» (1992), «Про війська внутрішньої та конвойної охорони» (1992), «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» (1992), «Про попереднє ув'язнення» (1993), «Про дорожній рух» (1993), «Положення про Міністерство внутрішніх справ України» (1992), «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» (1993), «Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (1991) та інші.
За керівництва створені служби і підрозділи: Національне бюро Інтерполу України, Служба міжнародних зв'язків, Головне управління боротьби з організованою злочинністю, підрозділ «Беркут» тощо; нові навчальні заклади, Національний музей «Чорнобиль» тощо.
11 червня 2005 — на II конгресі Української секції Міжнародної поліцейської асоціації в Києві обраний президентом УС МПА.
Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Член колегії журналу «Право України».
Батько Володимир Васильович (1909—1983) і мати Анна Юхимівна (1911—1988) — колгоспники. Дружина Тамара Василівна (1937). Син Андрій (1968) — кандидат медичних наук, лікар лікарні «Київміськбуду».
Лейтенант (серпень 1959), старший лейтенант (жовтень 1962), капітан (вересень 1965), майор (жовтень 1968), підполковник (листопад 1971), полковник (квітень 1974), генерал-майор (жовтень 1978), генерал-лейтенант міліції (лютий 1990), генерал-полковник внутрішньої служби (25 грудня 1991)[3], генерал внутрішньої служби (19 серпня 1993)[4].
Занесений до книги «Визначні юристи сьогодення».
Почесний професор Національної академії внутрішніх справ України.
Почесне звання «Народний посол України» (Українське народне посольство).
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.