Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ва́щенко Васи́ль Семе́нович (*11 березня 1905, Ніжин — †12 листопада 1993, Дніпропетровськ) — український мовознавець. Доктор філологічних наук (1959). Професор (1959). 1989 року нагороджений Державною премією УРСР в галузі науки і техніки, згодом удостоєний звання заслуженого діяча науки і техніки України.
Ващенко Василь Семенович | |
---|---|
Народився | 11 березня 1905 Ніжин, Чернігівська губернія, Російська імперія |
Помер | 12 листопада 1993 (88 років) Дніпропетровськ, Україна |
Країна | СРСР Україна |
Діяльність | мовознавець |
Alma mater | Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара |
Науковий ступінь | доктор філологічних наук[d] |
Вчене звання | професор[d] |
Знання мов | українська і російська |
Заклад | Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара |
Нагороди | |
1925-30 викладав у середній школі в Дніпропетровську.
1930 року закінчив Дніпропетровський інститут народної освіти. Учень професора Петра Олександровича Єфремова (1883 - після 1934), засудженого у справі "Спілки визволення України" (1930).
У 1930-1933 - доцент кооперативного інституту в Дніпропетровську. За його зізнанням, "Двічі був арештований ГПУ за контрреволюційну діяльність. Декілька разів був звільнений з роботи".
У 1933–1977 роках (з перервою) працював у Дніпропетровському державному університеті. Асистент, доцент, декан, помічник ректора, 1939—1967 (з перервою) — завідувач кафедри української мови, професор.
У 1941-42- професор і проректор Дніпропетровського українського державного університету, який існував у роки німецької окупації України.
Від 1958 за сумісництвом — старший науковий співробітник відділу словників Інституту мовознавства АН УРСР.
Похований на центральній алеї Сурсько-Литовського кладовища в м. Дніпро. По сусідству похована дружина лінгвіст Поліна Олександрівна Петрова (*1 лютого 1922 - † 22 грудня 1999).
Основоположник досліджень у галузях української діалектології, лексикографії, лексикології лінгвістостилістики, історії мови.
Автор розділів у книзі «Сучасна українська літературна мова. Стилістика» (К., 1973) та низки статей, присвячених питанням української літературної мови, історії українського мовознавства (про Мелетія Смотрицького, О. Павловського, І. Срезневського, П. Житецького, А. Кримського, Є. Тимченка, Г. Шерстюка, П. Залозного), першим підручникам української мови. Досліджував мову І. Котляревського («Лексика „Енеїди“ Котляревського: Покажч. слововживання», Х., 1955, співавт.), Т. Шевченка («Мова Тараса Шевченка», Х., 1963; словопокажчики «Шевченкова лексика», К., 1951, співавтор; «Епітети поетичної мови Т. Г. Шевченка», Дн., 1982), І. Франка, М. Коцюбинського, О. Гончара. Уклав кілька підручників і посібників з сучасної української літературної мови для середньої та вищої школи, зокрема «Українська мова», Х., 1959; 1961; «Зразки сучасної української мови та вправи для навчання», Х., 1961; «Вступ до вивчення сучасної української мови», Дн., 1973. Відповідальний редактор «Словника мови Шевченка» (т. 1—2, К., 1964; Держ. премія УРСР ім. Т. Шевченка, 1989).
В працях Ващенка з шевченкознавства висвітлено питання про основоположну роль поета у формуванні української літературної мови, дано аналіз лексики, фразеології, граматичної будови й стилістики поета, досліджено її народнопоетичні джерела, охарактеризовано шевченківські метафори, порівняння, епітети, синоніми, словоповтори, римовані словосполучення тощо.
Завдання праці — подати матеріали для історичного коментування діалектних слів, які відобразили побут, економіку, форми праці, громадське життя народу. Ващенко В. С. використовує історико-географічний підхід для вивчення полтавських говорів, оскільки саме такий підхід створює базу для вивчення лексичних явищ у їх системному взаємозв'язку. Такий фон допомагає встановити, з одного боку, живомовні факти, властиві певному лексико-діалектному типу, історично закріплені за ним, а, з другого боку, надбання з ширших мовних угруповань. Автор зазначає, що історико-географічне опрацювання лексичного складу полтавського діалектного масиву також багато в чому виявиться корисним та навіть необхідним, щоб довести його «старожитність».
У праці не ставиться завдання давати повну історію слова чи виясняти його етимологію, тим більше окреслювати його повну сучасну географію. Матеріали наведені у вигляді окремих етюдів з історії та географії діалектних слів, зафіксованих на Полтавщині. Етюди подають відомості про те, що являють лише деякі слова полтавських говорів, які їх лексичні спільності й відмінності з іншими діалектними масивами, з загальнонародною лексикою, із спорідненими мовами тощо. Спеціальна увага приділяється поширенню їх у межах суміжних говорів середньої та нижньої Наддніпрянщини: у південнокиївських та степових говорах (Черкаської, Кіровоградської, Херсонської, Днвпропетровської та Запорізької областей).
До кожного етюда у праці додається ще й конкретний довідник поширення діалектного слова на території середньої та нижньої Наддніпрянщини. Цей довідник, що має вигляд карти, дає можливість наочно уявити активність вживання слова, а також локалізацію його на великих просторах українського ареалу. У праці «З історії та географії діалектних слів: Матеріали до вивчення лексики говорів середньої та нижньої Наддніпрянщини» представлено 99 карт. Картографування виконано за повідомленнями кореспондентів зі 180 населених пунктів Полтавщини у 1958 році. Кореспондентами були в основному вчителі місцевих шкіл та студенти-філологи. Населені пункти позначені на картах номерами. Назви населених пунктів та прізвища кореспондентів розкриті у спеціальному реєстрі, що наводиться в кінці книги.
Робиться висновок, що як і всі інші діалектні типи української мови, полтавські говори спираються на міцну загальнонародну основу. Але, крім цього, в них помітно виступає місцевий лексичний та лексико-семантичний шар, що сформувався на полтавському ґрунті як самостійний тип, старий у своїх основах. Книга, як спроба історико-географічного вивчення лексики, призначається для фахівців історико-філологічних наук, аспірантів, викладачів, студентів та широкого кола працівників освіти й культури.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.